— Я Пітер і Джоел, — сказав менший хлопчик.
— У нас нема часу на ігри, — застеріг Єнох. — З вами там є якісь пташки? Ви не бачили, вони не пролітали поряд?
— Голуби люблять ховатися, — сказав більшенький.
— На горищі, — сказав меншенький.
— На якому горищі? — не зрозуміла Емма. — Де?
— У нас удома, — хором промовили вони і, піднявши руки, показали в темряву коридору. Здавалося, вони говорили разом, і якщо речення було довшим за кілька слів, то перший починав, а другий закінчував без відчутної паузи. Я також помітив, що коли один говорив, а другий мовчав, то другий губами промовляв слова першого з ідеальною синхронністю. Неначе в них був один розум на двох.
— А ви не могли б провести нас до свого будинку? — спитала Емма. — І показати своє горище?
Джоел-і-Пітер похитали головами й знову заховалися у темряві.
— Що таке? — спитала Бронвін. — Чому ви не хочете йти?
— Смерть і кров! — викрикнув один хлопчик.
— Кров і крики! — закричав другий.
— Крики, і кров, і тіні кусаються! — удвох викрикнули вони.
— Бувайте здорові! — Горацій розвернувся на підборах. — Побачимося у крипті. Сподіваюся, мене не розплющить бомба.
Емма вхопила його за рукав.
— Ану, стій! Ти єдиний із нас, хто спромігся упіймати одного з тих клятих голубів.
— Ти не чула, що вони сказали? — спитав Горацій. — Цей контур повен тіней, які кусаються. А це може означати лише одне. Порожняки!
— Був повен, — виправив я. — Але це могло бути кілька днів тому.
— Коли ви востаннє були у своєму домі? — спитала Емма у хлопчаків.
На їхній контур напали, пояснили вони у свій дивний ламаний спосіб, але їм вдалося втекти в катакомби й сховатися серед кісток. Чи давно це було, вони сказати не могли. Два дні тому? Три? Тут, у пітьмі, вони геть втратили відчуття часу.
— Ой ви бідолашки! — простогнала Бронвін. — Які жахіття вам довелося пережити!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Місто порожніх. Втеча з Дому дивних дітей» автора Ренсом Ріґґз на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 20. Приємного читання.