У ту саму мить дерев’яна ложка хляпнулася в суп і Роза Губерманн уже стояла біля нього. Вона притримувала голову Макса і через цілу кімнату гавкнула на Лізель:
— Та не стій ти там, біжи принеси простирадла. Поклади на своє ліжко. А ти! — Тепер вона кричала до тата. — Допоможи мені його підняти і перенести у кімнату Лізель. Schnell!
Татове обличчя витягнулося від хвилювання. Його сірі очі дзенькнули, і він сам підняв Макса. Юнак був легеньким, як маленьке хлопча.
— А ми не можемо покласти його на наше ліжко?
Роза уже все обдумала.
— Не можемо. Вдень ми мусимо піднімати штори, інакше сусіди щось запідозрять.
— Твоя правда. — Ганс поніс його нагору.
Лізель спостерігала, не випускаючи з рук простирадла.
Коридором пропливли безсилі ступні і звисле волосся. З його ноги злетів черевик.
— Посунься.
Позаду перевальцем ступала мама.
Коли Макс опинився у ліжку, його вкрили горою простирадл і гарненько підібгали їх з усіх боків.
— Мамо?
І все. Лізель не змогла вимовити жодного слова.
— Що? — Роза так сильно стягнула волосся у пучок, що аж страх брав. А коли вона повторила своє запитання, пучок, здавалося, натягнувся ще тугіше. — Що, Лізель?
Дівчинка підійшла, боячись почути відповідь.
— Він живий?
Пучок кивнув.
Роза обернулася і дуже переконливо заявила:
— Послухай, Лізель. Я впустила його в наш дім не для того, щоб дивитися, як він помирає. Затямила?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Крадійка книжок» автора Маркус Зузак на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 6“ на сторінці 5. Приємного читання.