TextBook — Ми кілька разів розмовляли.
Знову мені забракло щирості, і я став огидний собі самому. Обличчя Нурії Монфорт стало переді мною. Мене досі переслідував її запах, дотик її губ, образ її письмового столу, такого бездоганно охайного, її сумні, мудрі очі...
— Кілька разів, — повторив я.
— Чого ти з нею розмовляв? Що між вами спільного?
— Вона давня приятелька Хуліана Каракса. Я пішов на зустріч із нею, щоб розпитати, що вона пам’ятає про Каракса. Ось і все. Вона дочка Ісака, сторожа. Саме він і дав мені адресу.
— А Фермін був з нею знайомий?
— Ні.
— Звідки ти знаєш?
— Як ти можеш сумніватися у Фермінові? Невже ти віриш у всю цю брехню?.. Усе, що Фермін знав про цю жінку, — це те, що я йому розповів.
— Саме тому він переслідував її?
— Так.
— Бо ти попросив його.
Я не відповів.
Батько тяжко зітхнув.
— Ти не розумієш, тату.
— Звичайно. Я нічого не розумію. Геть нічого.
— Тату, хіба ми не знаємо Ферміна?
— А що ми знаємо про Ферміна, га? Виявляється, ми навіть не знали його справжнього імені!
— Ти помиляєшся щодо нього.
— Ні, Даніелю. Помиляєшся ти. Хто просив тебе втручатися в життя інших?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тінь вітру» автора Карлос Руїз(Руїс) Сафон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Місто примар“ на сторінці 136. Приємного читання.