TextBook — Краще зовсім піти звідси.
— Так, зараз. Я лише перевірю одну річ.
Ми похапцем одяглися в темряві; від нашого дихання в повітря здіймалися хмаринки пари. Я взяв з підлоги одну зі свічок і знов її запалив. Холодний протяг гуляв будинком, немов хтось порозчиняв усі вікна та двері.
— Бачиш? Це вітер.
Беа похитала головою, але нічого не відповіла.
Ми пішли назад до вітальні, тримаючи руки над полум’ям свічки. Беа, затамувавши подих, ішла просто за мною.
— Що ти шукаєш, Даніелю?
— Зажди хвилинку.
— Ні, ходімо звідси. Просто зараз.
— Гаразд.
Ми попрямували до виходу, і саме тоді я помітив, що...
Великі різьблені двері в кінці коридору, які я марно намагався відкрити, були прочинені.
— Що сталося? — спитала Беа.
— Зачекай тут.
— Даніелю, будь ласка...
Я пішов коридором, тримаючи свічку, що мерехтіла під поривами холодного вітру. Беа зітхнула й неохоче пішла за мною.
Я зупинився перед дверима. Мармурові сходи, що вели вниз, ледь виднілися у темряві. Я почав спускатися.
Вражена, Беа стояла біля входу, тримаючи свічку.
— Будь ласка, Даніелю. Ходімо звідси негайно...
Та я спускався — крок за кроком, аж до останньої сходинки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тінь вітру» автора Карлос Руїз(Руїс) Сафон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Місто примар“ на сторінці 116. Приємного читання.