Зрив

  - Агрхгрха! - Заревіли ікласті гади і кинулися на мене.

  - Ргрхр!!!! - Проревів я у відповідь, скочуючись вниз.

  - Поїзд, тягну поїзд! Два гноли! - Тузик, фас!

  Я спустив пета на дальнього монстра, і тепер на мені висів лише один переслідувач.

  - Валимо цього! - Крикнув я рогу. Той розуміюче кивнув і заступив мобу дорогу. Хвилина дзвону заліза, гулу заклинань, і наш гнол звалився на землю.

  - Ви отримали досвід!

  Під час бою я щосили використовував Поглинання, як найшвидший спосіб нанесення шкоди монстру. Так що смужка життя у мене була на ста відсотках, а ось у Крила, який танкував, індикатор хітів злякано тремтів в помаранчевому секторі. У наступну секунду мій зомбі з утробним стогоном розсипався порохом. Неабияк пом'ятий гнол рвонув до нас. - Не лізь відразу, я сам! - Скомандував Кріль і, ступивши вперед, вдалим ударом всадив кинджал в око гнола.

  - Критичне пошкодження! Гнолу-збирачу нанесено 14 одиниць утрати!

  І тут же у відповідь мені прилетіло пазуристою лапою по обличчю, а потім і по печінці. Відчутно, однак! У справу вступив рога, видавши по спині монстра якусь агрогенеруючу зв'язку ударів. Монстр одразу повернувся до нього обличчям, що дало мені час відступити назад і знову скастувати Поглинання. Удар, ще удар, спалах магії!

  - Ви отримали досвід!

  Є, спікся! - Вітаю, Кирил, тактично грамотно розрулив. - Я простягнув рогу руку. Той потис її з серйозним обличчям. - Ти сам красава, без метушні і все по справі. З тобою можна і в розвідку.

  Ми обидва посміхнулися.

  - Сподіваюся, хоч один Камінь Душі у них є, бо мій зомбі - тю-тю.

  - Ага, мир його праху. Жив, схоже, так собі, а от помер як герой, захищаючи господаря.

  - Доля у нього така, - задумливо протягнув я, спостерігаючи як Кирил сідає біля тіл. Цок, цок. Я став багатшим на п'ять мідяків.

  - Пруха! - Зрадів рога. - У цього Камінь і сірий браслет, вважай, 20 мідяків відразу в касу. О, бл.., а другий порожній!

  - Бери поки собі, мій - наступний. А ось камінчик я візьму, зараз будемо нашого героя реанімувати.

  Герой надій не виправдав, зомбі піднявся лише до другого рівня. Треба, ох треба діставати предмети з бонусами для підвищення рівня піднятих істот. Ну але добре, виб'ю новий Камінь - зміню пета. Пара хвилин на відновлення, і я побіг за наступним гнолом. Подальший процес рутинного фарму йшов без особливих труднощів. Я тягав по одному, рідше по два монстри. Здобич була досить бідною: три-п'ять мідяків з морди плюс всякий дешевий треш - іржаві кинджали, шматки руди, шмот без додаткових статів. Зрідка падалися квестові браслети, правда, тільки сірі, за більш понтовими треба було йти вглиб печер. Через дві години гри, ми обидвоє вже мали п'ятий рівень, по парі сотень мідяків і десятку браслетів. Додатково я накопичив також дванадцять Каменів душ. Правда, тепер підняті зомбі не здавалися мені крутими. Їх другий-четвертий рівень вже не виглядав настільки переконливо на тлі мого п'ятого. Ми якраз медитували після складного бою з парою гнолів, коли прямо між нами пронісся високорівневий друїд.

  - Трейн! - Гукнув він і жваво помчав, явно з бафом на швидкість.

  - Що він сказав? - Тільки й встиг запитати Кирило, коли нас накрив натовп монстрів, які гналися за друїдом. Не знаю, де він їх стільки причепив, мабуть, випав з печери і, не заморочуючись з низькорівневою для нього охороною, рвонув в місто. Він-то пішов, а ось нас накрило. Лягли ми секунд за п'ять, я отримав пару критів, як сидячий, в спину. Встиг на мить звестися на ноги і тут же впав знову. Кривава пелена затуманила погляд.