Зрив

  Через сотню кроків ліс розступився, і ми вивалилися на галявину. Попереду маячили міські стіни, біля яких копошилися десятки гравців, міняючись на всякий дріб'язок, медитуючи і спілкуючись. Зорієнтувавшись по надбрамній башті та мощеній дорозі, я рвонув убік воріт - там завжди стоїть сторожа, яка підпишеться за гравця і не пустить монстра в місто. Кролик-монстр, - страхіття яке, ганьба на мої сивини...

  Шкода, звичайно, втрачений досвід - якщо моба доб'є варта, то експи мені не отримати. Однак незабаром плани несподівано змінилися - заєць противно вереснув і я, кинувши погляд за спину, різко загальмував. Якийсь гравець, рога другого рівня, заступив косоокому дорогу і швидко перфорував його двома короткими клинками. А ось тепер не ловити гав! Той, хто завдасть більше пошкоджень, і отримає досвід.

  З максимально можливою швидкістю я став начитувати Поглинання Життя - заодно і підлікуюсь.

  - Ви отримали досвід!

  Є, готово. До цього моменту юний розбійник також був при останньому подиху. Кроль кританув його лапою, чи що, або він спочатку прийняв бій з неповним життям.

  Я втомлено підійшов до рогги, який вже сів на землю поруч з тушкою зайця і бинтувався.

  - Спасибі, брат!

  - Спасибі не булькає, - посміхнувся той, дістаючи черговий бандаж.

  - О, росіянин, чи що? - Гра, звичайно, автоматом переводить весь контент і мову гравців на рідну мову користувача, але не до такої ж міри?

  - Українець, - він простягнув заляпану кров'ю руку, - Кирил. Він же Крил, початківець, ельф-рога другого рівня.

  - Гліб, він же Лаїт. Майбутній некрос. - Я потиснув міцну долоню.

  Оглянув повільно зникаючі криваві плями. А й справді, коли кролики мене кусали, було боляче, і кров летіла віялом! Не так щоб пекельний біль, але цілком відчутно. В гарячці бою я прийняв це за належне, забувши на хвилину, що навколо Вірт. Чутливість до болю, як і гострота сприйняття інших органів почуттів, говорила про ГЛИБИННЕ занурення в виртуал. В принципі, офіціали рекомендують при перших же больових відчуттях змінити тип підключення на тривіальний 3Д, тому що чим глибше ти занурюєшся в віртуальність, ніж реальніше мозок її сприймає, тим вище шанс зриву. Таким, як я, офіційна медицина взагалі не рекомендує відвідування повноцінних Вірт-світів. В даному випадку це все не могло не радувати, моя гіперсприйнятливість підвищувала і так не маленький шанс зриву буквально на порядок. Кирило закінчив перев'язку, відновивши тим самим життя до половини, і задумливо протягнув:

  - Некрос, кажеш? Вибач за прямоту, але ти або мазохіст, або ідіот, або ж людина з безмежним терпінням і далекосяжними планами.

  Я посміхнувся, показавши зуби:

  - Швидше з безліччю вільного часу, але терпіння мені теж стане в нагоді.

  - Радий, що не помилився в тобі, - Крил вже нетерпляче притупував на місці і озирався, виглядаючи нові цілі. - Які плани? У мене ще залишилося години дві до примусового, групнемося?

  Перед очима з'явилося вікно повідомлення:

  - Увага! Крил, Розбійник 2-го рівня, пропонує вам приєднатися до групи.

  Я на автоматі підстроїв інтерфейс, зробивши повідомлення напівпрозорим, і задумався. З одного боку, треба йти в місто і якось облаштовуватися, я не гравець на кілька годин, мені тут теоретично жити і жити. З іншого - кімнату в таверні ніхто за красиві очі не здасть, потрібні хоч якісь гроші, та й на їжу з одежею треба якось заробити. Гаразд, часу до вечора ще повно, і хоча роги не кращий клас в групі без танка, але разом веселіше, та й хлопець забавний, треба до нього придивитися, може, подружимося.

   - Ви приєдналися до групи. Груплідер - Крил. Правило лута: Майстер лут.