Зрив

  Кивнув. Нагорода - це святе. Незабаром прибіг хлопчик, як сказав Ерік, курсант з молодшої дружини, і приволік купу лайків і стрічок, які презентували мені глядачі. Окремо дзвякнув невеликим гаманцем. Чітко відрапортував.

  - Курсант Невбивайко! За наказом завгоспа доставив шістдесят вісім лайків, стрічки без ліку і дев'яносто два золотих!

  Ерік козирнув.

  - Дякую за службу, вільний!

  - Служу Клану!

  Юнак чітко розвернувся, зробив три стройових кроку, а потім знову зірвався на біг.

  - Строго у вас тут.

  Воїн відмахнувся.

  - Не дуже, це курсантів на твердість і дисципліну перевіряють. Місяць побігає, отримає звання рядового і повноправно увіллється в наші ряди. Там вже простіше, та ти і сам бачив.

  Наступні півгодини ми провели, прикрашаючи демонесу і пета. Заняття марне, але веселе. Нарешті проревіли труби, запрошуючи глядачів на трибуни, а переможців - на арену. В налаштуваннях щось підкрутили, і пісок арени став червоним, повністю гармоніюючи з сонцем.

  Комендант фортеці, майор Медвед, був грізний і могутній. Паладин, який впритул наблизився до двохсотого рівня, був на голову вищий за мене зростом і разів зо два ширшим, причому далеко не в районі талії. На його могутні плечі був недбало накинутий розкішний плащ, розшитий золотом по червоному оксамиті. Чи не заради чи цієї епічної картини ми чекали перших променів заходу? Четвірка переможців виглядала перед ним, як школярі в кабінеті у директора. Трохи прикрашав картину варвар сто тридцять, який переміг в топовому дивізіоні. Але і він, незважаючи на свій зріст, губився на тлі величі майора.

  Комендант прогримів:

  - Натинель, рейнджер тридцять другого рівня, в чесному бою довів своє право на Браслет переможця Турніру. Прийми ж нагороду!

  Під дружні, але не надто численні оплески рейнджер прийняв іменний браслет і мішечок з сотнею монет.

  - Чи є у тебе дама серця, яку ти б хотів проголосити Першої Леді Турніру?

  У відповідь пролунав несподівано тонкий дитячий голос.

  - Так! Оленка з паралельного!

  Комендант закашлявся, а трибуни заревли від сміху і захоплення, на цей раз оплески були більш тривалими. Нарешті майор зміг втихомирити гостей.

  - На жаль, дама повинна бути присутня в замку. Запроси її на наступний турнір.

  Паладин повернувся до мене.