Зрив

  - Легко!

  - Ось і славно. Розмова ще до тебе буде, серйозна, Таня на зрив хоче піти, але спочатку, їй треба в реалі борги роздати.

  - Тобі грошей, чи що, позичити? Я купити хотів дещо, але не проблема, почекає. Скільки потрібно?

  - Ні, дякую, звичайно, але там не золотом, там свинцем треба розрахуватися. Ерік наморщив лоба, брови злетіли вгору. Він перевів погляд на Таню. Дівчина шмигнула носом і ствердно кивнула. Воїн лише похитав головою.

  - У тебе хоч що-небудь буває по-простому, щоб як у всіх? Блін, сподіваюся, це не заразно... Гаразд, завтра перетремо. Он "мовчи-мовчи" по твою душу поспішає. Стас був задоволений і веселий. Впевненою ходою і прямою спиною особіст нагадував барона, який крокує по двору свого замку. На секунду він обернувся і помахав рукою красивій жінці, яка стояла неподалік, ткнув пальцем в неіснуючий на руці годинник і показав розчепірену п'ятірню. Схоже, надовго з нами він не затримається. Контррозвідник міцно потисн мені руку, галантно схилив голову перед Танею.

  - Молодець! Спрацював ідеально! Гості пішли в одних підштанниках! Навіть шкода стало, що більше їх не побачимо. Ну, панове робін-гуди, непогано всі піднялися, так? Я скромно опустив очі і прикинувся бідним євреєм. Хоча чого лицедіяти, він напевно знає, навіть краще за мого хом'яка, скільки грошей лежить в гаманці. Ні на гріш не повіривши моєї пантомімі, Стас лише посміхнувся і похитав головою.

  - Гліб, як і обіцяв, одяг, що на тобі і ведмедику, можеш залишити собі. В знак подяки. Ось, візьми ще дещо.

  Особіст простягнув мені перстень зі специфічним  гравіюванням і емблемою Ветеранів. Вчитався в характеристики.

  - Іменна кільце з клановою емблемою. Дарчий напис: Друг Клану.

  По тому, як здивовано розкрилися очі у Еріка, зрозумів, що таке кільце дають далеко не кожному. Стас кивнув, легко прочитавши питання на моєму обличчі.

  - Я говорив тобі про подяку клану. Можеш на неї розраховувати. Якщо буде потрібна допомога, просто покажи кільце будь-якому Ветерану. Гори не звернуть, але що зможуть, зроблять. Це не тільки і не стільки в рахунок твоїх поточних заслуг, а скоріше демонстрація намірів і бажання бачити тебе в стані друзів.

  Як все складно... Може, він про храм знає, чи високорівневий темний, в образі вищого ельфа, цінний сам по собі? Не розумію і від цього дратуюся. Прямо не запитаєш, зробить ображене обличчя, мовляв, подарунок від чистого серця, а ти... Але в будь-якому випадку треба віддаритися у відповідь і хоч трохи зняти з себе тягар моральних зобов'язань. Засунув руку в сумку і витягнув назовні два факели.

  - Дякую, Стас, ціную. А це від мене подарунок. Не хочу бути боржником.

  - Гаразд, які тут можуть бути борги? - Мляво відмахнувся особіст. - А ось за смолоскипи дякую! Твій бій ще раз показав їх багатофункціональність і недооціненість. Почувши останню фразу, хом'як схопився за серце і сповз по стіні. Довелося вказати йому на купу золота, що ми здобули сьогодні. Причому, не без допомоги особіста. Вирішив задовольнити цікавість.

  - Брокери в петлю не полізуть? Сильно їх взули? Стас засміявся.

  - Бізнес такої, ризикований. У них операційний ліміт - мільйон. Ось до капа їх і догнали. В реалі за такі справи взагалі прикопати могли, нехай радіють.

  Непогано, сто шматків вічнозелених! Ото ж бо особіст цвіте, як кіт, що дорвався до сметани.

  - Стас, щоб осмислити суму - ось ваш замок скільки коштує?

  Особіст на секунду замислився.

  - Твердих цін немає. Все залежить від бажання сторін. Приблизно мільйонів чотири, може п'ять, треба ще враховувати стан і нафаршированість артефактами і спорудами. Але продавати замок у нас бажання немає, тому і за шість не віддали б. Гаразд, піду, свято як-не-як. У мене тут дружина і діти. Підходьте потім, познайомлю. Увечері буде банкет, а потім - танці! До речі, Гліб, не пропадай, через півгодини відбудеться нагородження переможців, прямо на арені, сам комендант замку буде проводити!