— Він завжди обідає у ресторанчику, тут поблизу, ти ж знаєш… Там він і помітив. От так.
— Якого дідька він не обідає тут? — похмуро спитав Якобс, наче це зараз було найважливіше. — Що йому, наші страви не до смаку?
— У нього хворий шлунок, а відколи він посварився з Еріхом, тут йому ніхто не хоче варити дієтного.
Шеф замислився.
— Так, по-твоєму, це пов’язано з Потсдамом?
— А з чим же іще? Де це ми промахнулись, я не знаю. Але я зробив ще одну помилку. Я наказав Кросбі, як буде вже на тім боці, ще раз подзвонити нам. Без цього можна було б обійтись. Все-таки можливо, що за нашим телефоном стежать.
— Ну, це вже тобі ввижається, Уль!
— Краще хай тепер ввижається, ніж потім, коли буде пізно. Отже, якщо він дійсно подзвонить, то ви краще полиште цю справу на мене. Я вже подбаю про те, щоб він там швиденько повісив трубку.
Доктор Шерц погасив сигарету і замовк. Якобс і Копш теж мовчали, насупившись: радіти не було з чого.
Боббі напустив на себе вигляд глибокої задуми. Доктор Шерц презирливо дивився на нього — ні для кого не було секретом, що Боббі Копш — великий дурень. Якобс відкашлявся і сплюнув на підлогу.
В цю мить задеренчав телефон. Всі здригнулись і з острахом глянули на маленький чорний апарат, що стояв посеред столу.
Доктор Шерц підвівся.
— Спокійно, панове!
Він узяв трубку. Дзвонили з міжміської станції.
— Розмова з Бременом. З’єдную. Відповідайте.
Шерц затулив долонею мікрофон і тихо сказав:
— Це він.
У трубці клацнуло, потім пролунав голос, такий ясний і чистий, наче говорили з сусідньої кімнати.
— Хто біля телефону?
— Якобс, — сказав доктор Шерц. Він хотів ще щось додати, але голос у трубці випередив його:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гараж пана Якобса» автора Вольфганг Шрайєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ третій“ на сторінці 9. Приємного читання.