Розділ «Частина 3 Пітер і вовк»

— Якщо записники в пацана, ти мені більше не потрібен. Звичайно, ти мусиш пообіцяти, що не розкажеш їм, хто тебе поранив. Це ж був невідомий у масці, так? Можливо, наркоман. Він хотів грошей, правильно?

Енді енергійно киває.

— Це не мало жодного відношення до записників, так?

— Ні-ні, жодного. Думаєш, мені хочеться, щоб моє ім’я там крутилося?

— Це навряд чи. Але, якщо ти спробуєш щось придумати, якщо там буде згадано моє ім’я, мені доведеться повернутися.

— Я не стану нікому про тебе говорити, Моррі, не стану! — Далі слідує заява така ж дитяча, як та випнута слинява губа: Слово честі!

— Розповідай усе.

Енді розповідає. Перший візит Сауберса з фотокопіями із записників і «Посилками з Олімпу» для порівняння. Впізнання хлопця, який називав себе Джеймсом Гокінсом, за бібліотечним стикером на корінці «Посилок». Другий візит хлопчика, коли Енді натиснув на нього. Голосова пошта про шкільну поїздку до будинку відпочинку «Рівер-бенд» й обіцянка прийти за два дні в понеділок.

— О котрій?

— Він… Він не сказав. Після школи, напевно. Він навчається в Нортфілдській. Моррі, у мене досі кров іде.

— Так, — неуважно вимовляє Морріс. — Напевно, іде. — Його мозок скажено працює. Хлопчик заявляє, що в нього всі записники. Можливо, він і бреше, але, мабуть, це так і є. Їх кількість, яку він назвав Енді, усе схоже на правду. І він їх читав. Це запалює іскру ревнощів у голові Морріса Белламі й розпалює полум’я, яке швидко доходить до серця. Хлопчисько Сауберс читав те, що призначалося Моррісу, і лише Моррісу. Це страшна несправедливість, і її треба виправити.

Він нахиляється до Енді й каже:

— Ти гей? Ну гей же, чи не так?

Повіки Енді тремтять.

— Я… Яка різниця? Моррі, мені необхідно швидку!

— У тебе є партнер?

Його давній приятель поранений, але не дурний. Енді розуміє, що віщує це питання.

— Так!

«Ні», — думає Морріс і змахує сокиркою: чвак.

Енді кричить і починає звиватися на залитому кров’ю килимі. Морріс замахується, і Енді кричить знову. «На щастя, стіни кімнати заставлені книгами, — думає Морріс. — З книг виходить хороша звукоізоляція».