Вважаючи, що гірше вже бути не може, Піт опускає очі й помічає плями крові на коліні.
Кров містера Халлідея.
— Але я можу все владнати, — проникливо каже Червоні Губи. — І, якщо ми домовимося, я це зроблю. Я можу витерти відбитки твоїх пальців. Я можу стерти запис голосового повідомлення. Я можу знищити DVD-диски. Усе, що потрібно від тебе, це сказати мені, де знаходяться записники.
— Типу, я повинен вам вірити!
— Ти повинен мені вірити. — Тихо. Скрадливо. Розумно. — Подумай про це, Піте. Якщо тебе винести за дужки, убивство Енді буде виглядати, як спроба пограбування. Робота якогось випадкового психа або схибленого метамфетамінника. Так буде краще для нас обох. Якщо ж ти залишаєшся у грі, спливає існування записників. Навіщо мені це треба, скажи, будь ласка?
«Тобі буде все одно, — думає Піт. — Тобі не потрібно буде ні про що турбуватися, коли знайдуть мертвого Халлідея в його кабінеті. Ти сказав, що побував у Вейнсвіллі, отже, ти колишній зек, і ти знав містера Халлідея. Скласти це разом, і ти теж стаєш підозрюваним. Твоїх відбитків там не менше, ніж моїх, і я не думаю, що ти можеш витерти їх усі. Що ти можеш зробити — якщо я тобі дозволю, — так це взяти записники й піти. А коли ти підеш, що завадить тобі послати в поліцію ці DVD, просто на зло? Щоб помститися мені за те, що я поцілив в тебе тим графином із випивкою і пішов? Якщо я погоджуся з тобою…»
Думку він закінчує вголос:
— Мені буде тільки гірше. Що б ви не говорили.
— Запевняю тебе, це не так.
Він говорить, як адвокат, один із тих слизьких типів з ідеальним волоссям, які з’являються в рекламі на кабельних каналах пізно вночі. Лють повертається й змушує Піта витягнути спину на лавці, як від удару електрикою.
— Ну тебе нахер. Ти ніколи не отримаєш цих записників.
Він обриває дзвінок. Телефон майже миттєво знову починає дзижчати у нього в руці. Той самий номер, Червоні Губи знову дзвонить. Піт натискає «ВІДХИЛИТИ» і вимикає телефон. Зараз йому треба подумати так добре й так напружено, як він не думав ще ніколи в житті.
Мама й Тіна — вони найважливіше. Він повинен поговорити з мамою, сказати, що їм з Тінсі необхідно негайно піти куди-небудь із дому. Оселитися в мотелі, наприклад. Їм необхідно…
Ні, не з мамою. Поговорити треба з сестрою. Принаймні спочатку з нею.
Він не взяв візитівку містера Ходжеса, але Тіна, напевно, знає, як з ним зв’язатися. Якщо це не спрацює, доведеться телефонувати в поліцію й сподіватися на краще. Ризикувати своєю родиною він не стане, що б не сталося.
Піт викликає номер сестри.
33
— Алло? Пітере? Алло? Алло?
Нічого. Цей сучий син вимкнув телефон. Перше бажання Морріса — зірвати зі стіни телефон і розтрощити його об якусь книжкову шафу, але в останню мить він себе приструнює. Наразі не час піддаватися нападам люті.
Отже, що тепер? Що робити далі? Чи подзвонить в поліцію Сауберс, незважаючи на всі докази проти нього?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Що впало, те пропало» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 3 Пітер і вовк“ на сторінці 48. Приємного читання.