Розділ без назви (3)

— Що? Ти щось сказав?

Ворон тріпоче глянцевими крилами і повертає голову вбік таким чином, що його потворність змінюється на чарівність.

— Ґорґ! Тай!

Хлопець сміється. Він назвав його на ім’я! Ворон назвав його на ім’я! Він злазить із велосипеда, кладе його на підставку і ступає кілька кроків до ворона. Думки про Емі Сент-Пір і Джонні Іркенхема, на жаль, навіть не закрадаються в його свідомість.

Він думає, що ворон точно злетить, якщо підступитися до нього, але той лише злегка лопоче крильми і робить крок у бік затінку від куща живоплоту.

— Ти назвав моє ім’я?

— Ґорґ! Тай! Аббала!

На мить посмішка Тая слабшає. Це останнє слово здається йому знайомим і будить нечіткі, неприємні асоціації. Чомусь це змушує згадати його про матір. До того ж ворон називає його на ім’я — звичайно, він достоту казав Тай.

Тайлер ступає ще на крок до чорного птаха. Ворон, відповідно, теж крокує боком, дедалі ближче до гущавини живоплоту. На вулиці немає нікого; ця частина Френч Лендінґа дрімає під сонячним промінням. Усі світи здригаються, коли Тай ступає ще на крок, прирікаючи себе на загибель.

Еббі, Ронні та Тіджей хвалькувато виходять із «7-11» після того, як індус за стійкою чемно продав їм чорничний «Сліпер» (індус — це одне з багатьох лайливих слів, яке Еббі чув із уст свого батька). Також у них нові картки «Меджик», по дві на кожного. Із синіми від соку губами Еббі повертається до Тіджея.

— Зганяй вниз вулицею, забери того недоумка.

Тіджей ображено дивиться:

— Чому я?

— Тому що Ронні купив картки, дурню. Давай бігом, ворушися.

— Навіщо він нам, Еббі? — запитує Ронні, облизуючи солодкі шматочки льоду.

— Бо я так сказав, — пихато відповідає Еббі.

У Тайлера по п’ятницях зазвичай є гроші. У нього фактично є гроші щодня. Він має заможних батьків. Для Еббі, котрого виховує (якщо це можна так назвати) батько-одинак, що працює на паршивій роботі прибиральником, цього було досить, щоб зненавидіти Тайлера; він хотів його спочатку принизити, а тоді ще й набити. Але зараз усе, що йому треба, — це картки «Меджик», по третій пачці для кожного. Було ще приємніше усвідомлювати той факт, що Тайлеру зовсім не подобаються картки «Меджик», проте він усе одно змусить його за них заплатити.

Проте спершу їм треба доставити сюди малого недоумка. Чи малого недомука, як його називає недорікуватий Ронні. Еббі подобається таке прізвисько, і він думає, що почне його так називати. Недомук. Гарне слово, так він зможе насміхатися над Таєм і Ронні одночасно. Два в одному.

— Давай, Тіджею, чи ти хочеш отримати індіанський опік.

Тіджей не хоче. Індіанські опіки Еббі Векслера скажено болючі. Він демонстративно зітхає, забирає велосипед від стійки, сідає на нього та їде вниз пологим схилом пагорба, тримаючи однією рукою кермо, а другою — сік. Він розраховує побачити Тая, котрий тягне свій велосипед, тому що він просто… так… втоми-и-и-ився, десь поблизу, але, здається, Тая взагалі немає на Чейз-стрит. Що таке?