Розділ без назви (3)

— Гаразд, — говорить Джек м’яко, майже розсіяно. — Ми збираємося врятувати твого хлопчика.

— Я зараз. У мене в пікапі гвинтівка…

— І там вона і залишиться. Їдь додому. Підготуй йому кімнату. Підготуй кімнату для своєї дружини. І дай нам спокійно зробити те, що ми маємо зробити. — Джек спочатку дивиться на Дейла, тоді на Шнобеля. — Давайте, — каже він. — Поїхали.

Вже за п’ять хвилин авто капітана ВПФЛ поспішає на захід по Шосе-35. Просто перед ними, як почесний караул, — Шнобель і Док їдуть пліч-о-пліч, сонце відбивається від хромованої сталі на їхніх байках. Густе листя дерев нахилилось з обох боків дороги.

Наближення до Чорного Дому означено посиленням гудінням, яке чує Джек. Він навчився відсторонюватися від будь-якого шуму, щоб той не впливав на процес мислення. Але все одно він страшенно неприємний.

Дейл дав йому «Руґер-357» — службову зброю відділку поліції, — який він встромив за пояс джинсів. Джек був здивований, наскільки легко йому було тримати його в руці, неначе він був його власний. Зброя навряд чи знадобиться їм у світі за Чорним Домом, але спершу їм треба туди дістатись, чи не так? Зі слів Шнобеля і Дока зрозуміло, що дійти туди буде не так-то вже й легко.

— Дейле, в тебе є кишеньковий ніж?

— У бардачку, — каже Дейл. Він дивиться на довгий пакунок на колінах Джека. — Я так розумію, ти хочеш розпечатати його.

— Правильно розумієш.

— Можеш тим часом пояснити кілька речей? Наприклад, коли ми дістанемося до Чорного Дому, то нам варто очікувати, що Чарльз Бернсайд вискочить із потайних дверей із сокирою в руках і почне…

— Дні, коли Чаммі Бернсайд кидався на людей, — у минулому, — каже Джек. — Він мертвий. Тай Маршалл убив його. Саме це ми і відчули перед «Сенд Бар».

Авто шефа так сильно вихляє по всій дорозі, що Шнобель озирається, дивуючись з того, що бачить у дзеркалі заднього виду. Джек різко і швидко махає йому — їдь далі, не хвилюйся за нас — і Шнобель знову дивиться вперед.

— Що? — Дейл задихається

— Хоча старий був поранений, Таю, чорт забирай, все одно довелось застосувати чималу сміливість. Сміливість і спритність водночас. — Джек вважає, що Генрі ослабив Бернсайда, а Тай прикінчив його. Джордж Ретбун, безсумнівно, назвав би це «подвійним аутом».

— Як…

— Витягнув з нього нутрощі. Голими руками. Рукою. Я більше ніж переконаний, що одна його рука, так чи інакше, прикута.

Якусь мить Дейл мовчить. Він спостерігає, як мотоциклісти попереду звертають і вітер розвіває волосся, що виглядає з-під шоломів — обов’язкових аксесуарів за законами штату Вісконсин. Джек тим часом розрізає коричневий обгортковий папір і бачить, що під ним ховалася біла картонна коробка. Всередині щось совається туди-сюди.

— Тобто десятирічний хлопчик витягнув кишки серійного вбивці. Серійного канібала. І ти в цьому переконаний.

— Так.

— Як на мене, то в це дуже важко повірити.