Розділ « Стівен Кінг Куджо»

— Не кажи «офігіти». Це погане слово.

— Вибач.

— То ти б хотів поїхати, якщо тато погодиться?

— Ну звичайно ж! Думаєш, ми справді зможемо поїхати?

— Можливо.

Вона задумливо дивилась у вікно над мийкою.

— Мам, а далеко до Стретфорда?

— Думаю, десь триста п’ятдесят миль.

— Офі… Тобто: ого, як далеко!

— Бретте.

Бретт пильно глянув на матір. У її голосі й на обличчі була якась дивна зосереджена рішучість і знервованість водночас.

— Так, мамо?

— Знаєш щось таке, що потрібне татові в майстерні? Щось, що він дуже хотів би мати?

Обличчя Бретта трохи проясніло.

— Ну, йому згодилися б нові розвідні ключі та набір шарнірів… А ще не завадить нова маска для зварювання. На старій пішла тріщина.

— Ні, я маю на увазі щось серйозніше, дороге.

Бретт подумав трохи і широко всміхнувся.

— Думаю, найбільше він мріє про новий механічний підйомник «Йорґен». З ним витягти той старий двигун Річі Сімса буде легко, як два пальці… Ну, просто дуже легко. — Хлопець почервонів, тоді квапливо додав: — Але ти не зможеш купити йому нічого такого. Це коштує купу бабла.

Купу бабла. Слівце Джо на позначення поняття «дорого». Як вона це ненавиділа.

— Скільки?