Сутичка біля Ущелини Коултера

Полковник, певна річ, разом зі своєю військовою сімейкою розташувався в домі плантатора. Нехай трохи потрощений, та це ліпше, аніж просто неба. Меблі були розкидані й поламані. Стіни й стеля де-не-де відбиті, а нудотний сморід порохового диму чутно скрізь. Ліжка, шафи з жіночим одягом, серванти не зазнали великих ушкоджень. Нові мешканці влаштувалися на ніч, а фактичне знищення батареї Коултера забезпечило їх цікавою темою.

Під час вечері до їдальні зайшов ординарець із ескорту й попросив дозволу говорити до полковника.

— Що таке, Барбуре? — лагідно мовив офіцер, зачувши прохання.

— Пане полковнику, щось не так у підвалі. Не знаю що… Там хтось є. Я якраз робив обшук.

— Я спущуся й подивлюсь, — сказав підводячись штабний офіцер.

— Я теж, — промовив полковник. — Решта нехай залишаються. Веди, ординарцю.

Взяли зі столу свічку і спустилися сходами до підвалу; ординарець помітно тривожився. Свічка давала мало світла, проте зараз, коли вони пройшли далі, її вузький круг освітлення вихопив людську постать, що сиділа спиною до чорної кам’яної стіни, уздовж котрої вони прямували: коліна підняті, голова нахилена різко вперед. Обличчя, котре мали би побачити в профілі, видно не було, бо чоловік нахилився так сильно вперед, що довге волосся приховало його; а — от дивина — борода, набагато темніша, спадала великою заплутаною масою й лежала збоку біля нього. Усі мимоволі зупинились. Тоді полковник, беручи свічку з тремтячих рук ординарця, підійшов до чоловіка й уважно придивився до нього. Довга чорна борода виявилася волоссям жінки, мертвої. Вона пригортала до себе мертве дитятко. Обоє спочивали в обіймах чоловіка, притиснуті до його грудей, його губ. У волоссі жінки була кров; у волоссі чоловіка теж. За крок звідти, побіля неправильної форми ями в битій землі, що формувала долівку підвалу, — свіжої вибоїни, з якої виступало щось із загостреними краями, котрі виднілися з одного боку, — лежала ніжка немовляти. Полковник підніс світло якомога вище. Підлога кімнати нагорі була проламана, тріски стирчали вниз під усіма кутами.

— Цей каземат не стійкий до бомб, — похмуро сказав полковник; йому не спало на думку, що такий підсумок ситуації звучав дещо легковажно.

Вони постояли певний час мовчки поряд тих людей; штабний офіцер думав про незавершену вечерю, ординарець — про те, що може бути в одному з тих барилець на іншому боці підвалу. Раптом чоловік, якого вони вважали мертвим, підвів голову і незворушно глянув на них. Лице його було чорне, немов вугілля; на щоках якісь несиметричні хвилясті лінії, що тяглися від очей донизу. І губи білі, немов у сценічного негра. На чолі була кров.

Штабний офіцер відійшов на крок, ординарець на два кроки.

— Що ти тут робиш, хлопче мій? — спитав полковник, нітрохи не збентежившись.

— Цей дім — мій, пане, — такою була відповідь, мовлена ґречно.

— Твій? О, зрозуміло! А вони?

— Моя дружина і дитя. Я капітан Коултер.

Ambrose Bierce «The Affair at Coulter’s Notch»

З англійської переклали Софія Шуль та Юрій Бісик

ПРИМІТКИ

Ущелина Коултера. Хоч ущелина насправді вигадана, однак не без реального прототипу. У творі мовиться, по-перше, що події відбуваються влітку на південній території, а по-друге, ад’ютант згадує, що військо Союзу побувало вже там минулого літа. Отож, найімовірніше йдеться про територію штату Теннессі та події 1863 року. З погляду топографії, опису Бірса найбільше відповідають Гуверс-Ґеп (Hoover’s Gap) і Ліберті-Ґеп (Liberty Gap): дорога крізь ущелину, цивільні будинки на території конфедератів і струмок поряд. Місцевість Ліберті-Ґеп більше відповідає опису дороги «звивистий підйом через рідкий ліс» і «так само, хоч і менш стрімко знижувався». Окрім того, у звіті конфедеративного генерала Джона Лідделла є згадка про те, що артилерія Союзу, стріляючи з Ліберті-Ґеп, збила комин одного з будинків у тій місцевості. Проте в офіційних повідомленнях немає нічого про цивільні жертви.

Капітан Колутер. У полках Теннессі служили два Коултери з Теннессі, які билися на боці Союзу (в армії Конфедерації, на противагу, тоді воювали 24 особи з прізвищем Коултер). У серпні 1863 р. у складі армії Союзу під проводом генерала Вільяма Гейзена (William Hazen) числився Джеймс Коултер з округу Гамільтон, котрий, як і персонаж капітан Коултер, служив у артилерійській батареї Огайо.

Джерела: