Розділ без назви (2)

Іван розслабився і замислився.

-- Дві неділі тому приходив єврейчик Маєр по проценти, -- пояснив нарешті. – Обійшов хати боржників, зібрав своє, забрав дві курки тим, що не могли розплатитися і пішов. А неділю до того приїжджав мідник, каструлі свої продавав.

-- Ви його знаєте?

-- Ще б пак. В Осухові живе… Михайлом кличуть.

-- А Маєр?

-- Теж звідти. Адже це найближче містечко…

-- Більше ніхто?

-- Ніхто. Ну, син шляхтича їздив у справах. Але це напевно не рахується. Бо він місцевий…

-- Не рахується, -- підтвердив Скужевський.

Молодий Лісовський сидів під замком в Києві. Карантин… Доктор постукав олівцем по папері. Поки що вистарчить. Він вийшов через лазарет. Над однією з хат вивісили чорне полотнище. Хтось помер. Лікар закусив губу.

Необхідно знову докладно оглянути всі садиби, -- подумав. Вони приховують хворих…

Павел прийшов на берег болота біля гаті. Валіза з геліографом стояла на ковбиці. Не було сенсу тягати її до маєтку і назад.

Вартові чатували. Скужевський розложив прилад і передав виклик, а потім повідомлення:

-- Затримати мідника Михайла і лихваря Маєра з Осухова. Хвороба надзвичайно небезпечна. Ймовірно передається повітряно-крапельним шляхом. Джерело визначено. Походження невідоме.

Він довго чекав на відповідь, але її не було. Тільки підтвердження. Зітхнувши з полегшенням він зняв прилад з плеча.

Я вже відвик, --- подумав доктор, масуючи біль в ключиці.

А потім, тягнучи ноги, пішов у село…

*****

Іван досі сидів за столом, втупившись перед себе. Вони не бачилися може з пів години. В нього потьмяніло волосся, на чолі виступили великі краплини поту. Побачивши лікаря хлопець спробував підвестися, але міцні руки, оперті об стіл, тільки затремтіли. Скужевський взяв його під руку і провів у сусідню кімнату. Положив на матраці і дбайливо вкрив товстим пледом.

-- Я отримав по заслузі, -- прохрипів помічник.