Розділ без назви (2)

Лісовський задумався, а потім похитав головою.

-- Ніколи про таке не чув. Які в неї симптоми?

-- Приблизно як в нас. Схожа на якийсь неймовірно небезпечний вид грипу. Раптова втрата сил, висока температура, сильне потовиділення, запах зіпсованої крові… І через кілька годин – смерть. З’являлася раптово, без видимих причин, вбивала всіх, хто захворів.

Лісовський налив в стакани горілки.

-- Ви щось приховуєте.

-- Так. Її описали завдяки тому, що кілька свідків мали імунітет і не заразилися.

-- Кілька?

-- Кожного разу вона вбивала майже всіх. Ціле село, ціле містечко. Виживала одна людина з двохсот, інколи трьохсот… Часом свідчення писали ті, хто прибув поховати тіла. Якщо вірити розповідям, хвороба вбивала людей, свиней, коней, а от свійська птиця і худоба виживали. Інфекція вразила різнорідний біологічний матеріал, що вже само по собі досить незвично.

-- Один з трьохсот, -- повторив господар.

-- Був один випадок, в кінці п’ятнадцятого століття, коли чоловік вижив після хвороби. Єпископ Крулєвца. Через багато років він розповів про це польському лікарю Бенедиктові Сольфі…

-- Природний імунітет чи…?

-- Не знаю. Коли єпископ зауважив в себе перші симптоми, він ліг, зробив в постелі дірку, щоб спливали нечистоти, накрився кількома ковдрами і килимом, а під рукою поставив кільканадцять пляшок червоного вина. Він пролежав в лихоманці викликаній жаром та алкоголем, вижив, але до кінця життя залишився немічним…

-- Але в нашому випадку…

-- Я застосував цей метод сьогодні в обід. Обоє хворих померли.

-- Але ми не заразилися. Цікаво, чому? Ви приїхали недавно, але я?

-- Побачимо, -- пробурмотів Скужевський.

Це прозвучало несподівано зловісно, тому він хмикнув і змінив тему.

-- Я бачив в селі старий хрест.

-- Еге ж, є такий.

-- В нас, на Мазовії, їх ставили після епідемії холери. Саме такі, з подвійною поперечиною.