Розділ без назви (1)

-- Наразі ви не добилися відчутних результатів в лікуванні… -- Павел повернувся до питань, що турбували його.

-- Хініново- миш'яковий препарат не допоміг, але це не означає, що не подіє наступний. Я опрацював нову рецептуру. На основі ртуті. Хімічний склад дещо нагадує засіб, яким лікують сифіліс…

-- Ртуть руйнівна для організму…

Офіціантка принесла два стаканчики анісової настоянки і маленькі пиріжки з м’ясом на закуску. Вони стукнулися і випили. Закусили пиріжками.

-- Доктор Артур Моріц з лепрозорію на Молокаї пробував натирати хворих препаратом з желе з алое і кодеїну. Він добився значного покращення стану ран, -- Гансен повернувся до обірваної розмови.

-- Може варто спробувати?

-- Спробую, але в мене проблеми з алое. Його неможливо консервувати, а в нашому кліматі не витримує навіть в вазонах. Мої друзі в Америці намагаються витягти з стебел екстракт, що відповідає за прискорення процесу загоєння. Може вдасться його зберігати?

-- А ерготамінова мазь?

-- Не чув, -- оживився Гансен. – Що для цього потрібно? Гліцерин…

-- Змішуємо нагріті гліцерин з воском і екстракт з ріжків. Результати доволі обнадійливі, хоча в лікуванні прокази нам не вдалося добитися значних успіхів.

Офіціантка принесла суп і знову втекла.

-- Дійсно, вона ставиться до нас , як до чумних, -- зауважив Павел.

--Еге ж. Нормальна реакція, в цьому немає нічого дивного. Проказу тут сприймали, як кару за гріхи, тільки недавно люди зрозуміли, що це хвороба. Тепер навіть мій керівник знає це.

-- Я бачив, як він збентежився… Чому він так різко зреагував?

-- Ну. В молодості він висунув теорію… що це спадкова хвороба. Даніельсен двадцять разів намагався прищепити собі проказу. Так як йому не вдалося, він прийшов до висновку, що це вроджене. Він змінив думку, коли уряд запровадив програму запобігання. Після того, як хворих ізолювали в лепрозоріях, в їхніх родинах ще п’ять років траплялися випадки хвороби. А потім закінчилися…

-- П’ять років це період інкубації, -- пробурмотів Павел.

Суп був дуже смачний.

-- В нашому кліматі. У нас були випадки захворювання через два роки після зараження, чи гіпотетичної дати зараження. Лікарі з Молокаї твердять, що проказа може інкубувати в організмі до семи років. Можливо впливають раса і клімат?

-- Канаки з Гаваїв стійкіші?

-- Важко сказати. Скоріше, що ні, бо зараза, яку принесли китайські емігранти, косить їх немилосердно. Просто вона довше розвивається в їхніх організмах.