Розділ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА»

Офіціант знов налив чарки. З пляшкою він приніс пачку сигарет і поклав на столик. «Лоран», зелені.

— Ви ж бо й минулого разу їх замовляли, правда? — переможно спитав він Равіка.

— Геть забув. Але ви знаєте краще за мене. Я беззастережно вірю вам.

— Правда, — мовила Джоан. — Ми замовляли тоді «Лоран», зелені.

— Бачите, дама має кращу пам’ять, ніж ви, пане.

— Це ще не відомо. В кожному разі, сигарети нам знадобляться.

Равік відкрив пачку й подав її Джоан.

— Ви мешкаєте в тому самому готелі? — спитав він.

— Так. Тільки перебралася в більшу кімнату.

Зайшло кілька водіїв. Вони сіли за сусідній столик і завели голосну розмову.

— Може, підемо? — спитав Равік.

Джоан кивнула головою.

Він підкликав офіціанта й розрахувався.

— Вам справді не треба вертатися в «Шехерезаду»?

— Ні.

Він подав їй манто. Джоан не надягла його, тільки накинула на плечі. Це була дешева норка, може, навіть штучна, — але на Джоан вона не здавалася дешевою. Дешеве лише те, що носиш без почуття впевненості в собі, подумав Равік. Він не раз уже бачив справжніх соболів, що здавалися зовсім дешевими.

— Ну, а тепер доправимо вас до вашого готелю, — сказав Равік, коли вони вийшли надвір, на тихий дощ.

Вона повільно обернулася.

— Хіба ми йдемо не до тебе?

Задерши голову, вона дивилася знизу на нього. Її обличчя, освітлене ліхтарем перед дверима, було зовсім близько. На косах блищали дрібні краплі дощу.