Розділ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА»

— Ні.

— Тут поблизу є один, схожий на цей. Невеличкий, чистий і цілком пристойний. Ви можете в ньому непогано влаштуватися. Готель «Мілан».

— А я не могла б перебратися в той готель, де… у ваш готель?

— В «Ентернасіональ»?

— Так. Я… бачите… я вже його трохи знаю… Все-таки краще, ніж щось зовсім незнайоме.

— То готель не для жінок, — сказав Равік.

Ще цього бракувало, подумав він. Мешкати в тому самому готелі! Я ж не нянька для хворих. І потім… може, вона гадає, що я вже маю якісь обов’язки перед нею? Таке буває.

— Я б вам не радив перебиратися в «Ентернасіональ», — сказав він гостріше, ніж хотів. — Він завжди переповнений. Утікачами. Краще йдіть у «Мілан». Якщо вам не сподобається там, ви зможете будь-коли переїхати.

Жінка подивилася на нього. Равік відчув, що вона прочитала його думки, і йому стало соромно. Та краще хай буде хвилину соромно, ніж потім весь час неспокійно.

— Добре, — мовила вона. — Ви правду кажете.

Равік звелів знести валізи в таксі. До готелю «Мілан» їхати було всього кілька хвилин. Він найняв номер і піднявся з жінкою нагору. То була кімната на третьому поверсі, обліплена шпалерами з вінками троянд. У ній стояло ліжко, шафа, стіл і два стільці.

— Влаштовує вас? — спитав він.

— Так. Дуже гарна.

Равік глянув на шпалери: вони були страхітливі.

— Принаймні тут ясно, — сказав він. — Ясно й чисто.

— Так.

Принесли валізи.

— Ну от, усе ваше тут.

— Так. Дякую. Дуже дякую.

Жінка сіла на ліжко. Обличчя її було бліде і змарніле.