Розділ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА»

— Це прекрасний бенкет у парку, останній у Парижі. За ці чотири роки я не пропустила жодного з них. Зробите мені таку ласку?

Равік знав, чому Кет хоче піти з ним. Так вона почуватиме себе певніше. Він не міг відмовити їй.

— Добре, Кет, — сказав він. — Вам не треба діставати окремого запрошення для мене. Повідомте господарів, що будете не самі. Я думаю, цього досить.

Вона кивнула головою.

— Звичайно, досить, Равіку. Дякую. Я негайно ж зателефоную Софі Монфор.

Равік підвівся.

— То я в п’ятницю заїду до вас. А в що ви одягнетесь?

Кет глянула на нього з-під лоба. На її гладенько зачесаних косах, мов на чомусь твердому, відбивалося світло. Голівка ящірки, подумав Равік. Гнучка, суха, жорстка грація позбавленої плоті довершеності. У здорових такої не буває.

— Якраз про це я вам і не сказала, — повагавшись, мовила вона. — То буде костюмований бенкет, Равіку. Бенкет у парку при дворі Людовіка Чотирнадцятого.

— О господи! — Равік знову сів.

Кет засміялася. Сміх її був несподівано щирий, нестримний, мов у дитини.

— Он там своїть пляшка доброго старого коньяку, — мовила вона. — Вип’єте?

Равік похитав головою.

— Чого тільки люди не видумають!

— Вони щороку влаштовують щось таке.

— То мені доведеться…

— Я сама подбаю про ваш костюм, — квапливо перебила його Кет. — Вам не треба ні про що турбуватися. Я дістану вам щось просте. Вам не доведеться навіть приміряти його. Дайте мені тільки свої розміри.

— Мабуть, чарка коньяку мені таки не завадить, — мовив Равік.

Кет присунула йому пляшку.

— Тільки не відмовтесь тепер.