Розділ «ТРІУМФАЛЬНА АРКА»

— Дівчина просить небагато, — перебив він жінку. — Вона тільки хоче, щоб ви повернули гроші, які вона вам заплатила.

Мадам Буше зареготала.

— Гроші? Повернути їй? А коли я в неї щось брала? Є в неї розписка?

— Певне, що нема. Ви ж не будете давати розписок.

— Та я її у вічі не бачила! Хто їй повірить?

— Повірять. У неї є свідки. Її оперовано в клініці доктора Вебера. Огляд показав усе як на долоні. Складено протокол.

— Складіть хоч і тисячу протоколів! Де є докази, що я її чіпала? Клініка! Доктор Вебер! Померти можна зі сміху! Лікувати таку задрипанку в розкішній клініці! Нема вам більше чого робити?

— Є. І немало. Послухайте. Дівчина заплатила вам триста франків. Вона може скласти на вас позов за те, що ви її скалічили…

Відчинилися двері. Зайшов чоловік із чорною щетиною.

— Що сталося, Адель?

— Нічого. Скласти позов, що її скалічили? Коли вона складе позов, то її саму покарають. Її першу, будьте певні. Бо ж вона признається, що зробила аборт. А як вона доведе, що робила його в мене? Ніяк не доведе!

Чоловік із чорною щетиною щось буркнув.

— Цить, Роже, — сказала мадам. — Нема тобі чого тут стовбичити.

— Прийшов Брюньє.

— То й що? Нехай почекає. Ти ж бо знаєш…

Чоловік кивнув головою і щез. Разом із ним щез і міцний дух коньяку. Равік принюхався.

— Давній коньяк, — сказав він. — Щонайменше тридцятирічної або й сорокарічної витримки. Щасливий той, хто може пити такий коньяк навіть удень.

Мадам Буше хвилину збараніло дивилася на нього. Потім повільно скривила губи.

— Справді. Хочете чарку?

— А чому б ні?