— Що ж, — кажу я, — може запросини Айдего, це, так би мовити, свого роду поезія, і в ній немає наміру образити вас. Може це якраз належить до того сорту поезій, що звуться фігуральними. Вони, звичайно, порушують закон і порядок, але її усе ж пропускають на пошті, бо вони значать не те, що в них сказано. Я був би дуже радий за Айдего, якби ви вибачили йому, — кажу я. — А тепер відвернемо нашу увагу від низьких галузей поезії до вищих сфер факту і фантазії. У такий прегарний день як сьогодні, місіс Семпсон, — правлю я далі, — нам треба відповідно настроїти й наші думки. Хоч сьогодні й жарко, ми все ж повинні пам’ятати, що на екваторі лінія вічних снігів лежить на висоті п’ятнадцять тисяч футів. А між сороковим і сорок дев’ятим градусами широти вона лежить на висоті від чотирьох до дев’яти тисяч футів.
— Ах, містере Прет, — каже місіс Семпсон, — це таке щастя слухати як ви розказуєте про такі прегарні факти після такої нісенітниці, як поезії цієї розпусниці Рубай Ате.
— Сядьмо ж на цій колоді при дорозі, — кажу я, — і забудьмо про нелюдськість і розпусність поетів. Красу можна знайти лише в чудових стовпцях установлених фактів і узаконних вимірів. От у цій самій колоді, на якій ми зараз сидимо, місіс Семпсон, — кажу я, — захована статистика дивовижніша за всяку поему. Бачите ці кільця на зрізі? Вони показують, що дереву було шістдесят років. На глибині двох тисяч футів воно через три тисячі років перетворилося б на вугілля... Найглибша вугляна копальня в світі у Кіллініворсі біля Ньюкесла... Ящик у чотири фути завдовшки, три фути завширшки і два фути вісім дюймів завглибшки вміщає тонну вугілля... Якщо ви випадково розріжете артерію, треба стиснути її трохи вище від порізаного місця... Нога людини складається з тридцяти кісток... Лондонський Тавер згорів 1841 року...
— Розкажіть ще що-небудь, містере Прет, — каже місіс Семпсон. — Ваші думки такі оригінальні і так заспокоюють. На мою думку, краще від статистики нічого не може й бути.
Але тільки через два тижні після цієї розмови я взяв від Геркімера все, що він міг мені дати.
Одної ночі я прокинувся від криків “пожежа”, що неслися з усіх боків. Я скочив, одягнувся і вийшов на вулицю помилуватися видовищем. Але коли я побачив, що це горить будинок місіс Семпсон, я аж застогнав і за дві хвилини опинився на місці пожежі.
Увесь долішній поверх будинку був у полум’ї і все чоловіче, жіноче і собаче населення міста метушилося навколо, кричучи, гавкаючи і заважаючи пожежникам. Айдего теж був там. Він відбивався від шести пожежників, що не пускали його до будинку. Вони говорили йому, що вогонь пройшов уже скрізь і всякий, хто пройде туди, не вибереться живим.
— Де місіс Семпсон? — питаю я.
— Її ніхто не бачив, — каже один з пожежників. — Очевидно, вона спить нагорі. Ми хотіли пробратись туди та не могли, і до того ж у нас і драбин немає.
Я біжу до місця освітленого сильним полум’ям і витягаю з кишені Геркімера. Я аж засміявся, коли почув його в руках, я просто очманів від збудження.
— Геркі, друзяко, — кажу я, гортаючи сторінки, — ти ще ніколи не обманював, мене і ніколи не кидав у біді. Скажи ж мені, що робити, голубчику, скажи ж мені що робити?
Нарешті я найшов, що робити в нещасливих випадках, на сторінці 117. Я веду пальцем по сторінці і раптом потрапляю на те, що треба.
Славний друзяка Геркімер, він нічого не пропустив. Там було сказано:
— Задушення від диму або газу. — У таких випадках немає нічого кращого за лляне насіння. Треба покласти скілька зерен у куточок ока.
Я сунув книжку в кишеню і схопив якогось хлопця, що пробігав повз мене.
— Слухай, — кажу я і даю йому гроші, — біжи зараз до аптеки і купи на долар лляного насіння. Біжи мерщій і дістанеш долар для себе.
— А тепер, — кричу я юрбі, — по місіс Семпсон — і скидаю пальто й капелюх.
Два пожежники і двоє громадян хапають мене.
— Це ж на смерть іти, — кажуть вони, — аджеж там уже провалюються підлоги.
— Та як же, до дідька, я зможу покласти в око насіння, коли немає самого ока?, — кричу я їм, усе ще сміючись, хоч мені зовсім не було смішно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вибране: Королі і капуста. Оповідання та новели» автора О. Генрі (Вільям Сідні Портер) на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оповідання та новели“ на сторінці 54. Приємного читання.