— Як на мене, тут є дещо таке, що не до кінця вписується в загальну картину, — сказав Едмундс.
— Тільки не це, — сказала Бакстер.
— Я з’ясував, що отруєні спеціалізовані страви доставили також і в інші місця. Ще троє людей отруїлися тетродоксином, і двоє з них уже мертві.
— А третій? — зацікавлено запитав Вульф.
— Безнадійний.
— І це нам ще пощастило, що гот в Академії Святої Марії взяв академвідпустку, інакше ми мали б ще один труп.
— Точно, — продовжив Едмундс. — Не схоже, щоб убивця дав нам перелік шести конкретних імен, а потім убив іще трьох…
— Двох з половиною, — перебила Бакстер.
— … випадкових людей і навіть не взяв на себе відповідальності за них. Серійні вбивці так не поводяться. Тут дещо інше.
Вульф виглядав враженим і повернувся до Бакстер.
— Тепер я розумію, чому він тобі подобається.
Здавалося, Едмундс був у захваті.
— Це не так.
Посмішка Едмундса зблідла.
— Я не дозволяв їй сидіти за своїм столом під час її стажування впродовж півроку, — сказав Вульф Едмундсу.
— Рухаймося далі! — випалила Бакстер.
— Інгалятор привів вас кудись? — запитав Вульф.
— Балончик спаяли вручну. У ньому взагалі не було ліків, лише хімічна речовина, назву якої я не вимовлю, — сказала Бакстер. — Ми все ще шукаємо, однак очевидно, її можна отримати в будь-якій шкільній лабораторії. Тож не затамовуй подиху, якщо вибачиш мені таку недоречну гру слів.
— Говорячи про це, — перебив Едмундс, — наш убивця мусив наблизитися до мера впритул, аби підмінити інгалятори незадовго до вбивства, можливо, навіть того ранку. Чому він не вбив мера тоді? Це наштовхує на думку, що мотивом тут є не так помста, як вистава.
— Це має сенс, — кивнув Вульф.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 43. Приємного читання.
TextBook