— Я лише хотіла переконатися, що ти й досі хочеш, щоб я прийшла і сказала, якщо побачу когось надворі.
— Так, будь ласка, — сказала Бакстер, якомога бадьоріше. — Я чекаю на друга, — збрехала вона.
— Добре!
Бакстер очікувала, що маленька дівчинка побіжить назад нагору, але замість цього вона почала хихотіти.
— Що?
— Що? — засміялася Ешлі.
— Що це таке? — Бакстер вривався терпець.
— Те, про що ти мене просила! Я кажу тобі, що на задньому дворі хтось є!
Натягнута посмішка Бакстер зникла. Вона схопила Ешлі й віднесла її до вітальні, жестом покликавши стривожених батьків.
— Ідіть нагору і замкніть двері, — прошепотіла вона, передаючи їм доньку.
Коли всі троє затупотіли над головою, Бакстер побігла на кухню і витягла із сумочки пістолет. Коли збоку від будинку почувся якийсь шум, вона завмерла. Бакстер перебігла до заднього вікна, але нічого не побачила.
У вхідні двері голосно постукали.
Бакстер кинулася в коридор і зайшла до ванної кімнати. Почувши металевий скрегіт у замку, вона підняла пістолет. Вхідні двері скрипнувши відчинилися, і Бакстер побачила довгу тінь, яка падала через поріг. Жінка затамувала подих і зачекала, поки постать пройде повз двері ванної кімнати, а потім вийшла і притисла до потилиці в каптурі невеликий пістолет, чим змусила непроханого гостя впустити на підлогу пакет, повний лез, гострих ножиць та одноразових рукавичок.
— Поліція, — сказала Бакстер, окинувши оком різноманітні загрозливі інструменти біля ніг. — Хто ви?
— Тіа. Наречена Алекса. Я живу тут.
Бакстер нахилилася й побачила помітний животик під грудьми вагітної жінки.
— Господи! Мені дуже шкода, — сказала вона, опускаючи зброю. — Я Емілі… Бакстер. Приємно нарешті познайомитися.
***
До того часу, як Ешлі вийшла з літака, начальник охорони Дубай Інтернешенал уже поговорив із Вульфом. Він був страшною людиною й викрикував накази до всіх і кожного поруч. Тож не дивно було дізнатися, що він змусив авіалінію перерозподілити місця на борту задля її перельоту до Мельбурна.
Ешлі почувалася жахливо. Вона бачила, як її супутники займали кожне місце далі салоном, у той час, коли навколо неї утворилися чотири порожні ряди. Годинник на розважальній системі було встановлено так, що він відображав зміну часових поясів. Офіційно вже був ранок неділі, але вона ще не була в безпеці. Ешлі глянула на свій непереведений годинник, знаючи, що не зможе розслабитися, аж доки в Англії не настане північ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 189. Приємного читання.
TextBook