Розділ «Число мудреця»

• 6 має координати (3, 2), а 3 х 2 = 6,

• 8 має координати (4, 2), а 4 х 2 = 8,

• 5 має координати (5, 1), а 5 х 1 = 5,

• 10 має координати (5, 2), а 5 х 2 = 10,

• 20 має координати (5, 4), а 5 х 4 = 20,

• 30 має координати (5, 6), а 5 х 6 = 30,

• 30 має координати (б, 5), а 6 х 5 = 30.

Я припустив, що вбивця-математик (а те, що він математик, відомо від Миколая Байдика, сина вбитої ворожки) щось зашифрував у цих особливих числах. Я їх виписав, і отримав у випадку Люби Байдик одинадцять чисел: 2, 2, 4, 6, 6, 8, 10, 10, 20, 30, 30, чотири з яких (2, б, 10, 30) повторюються, а у випадку Лії Кох число тринадцять: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 8, 10, 10, 20, 30, 30, і три з-поміж них (8,10, 30) повторюються. Це якесь закодоване повідомлення. Я додавав ці числа, віднімав і навіть інтегрував. І що? Нічого. Тоді я подумав, що краще попросити якогось шифрувальника проаналізувати їх. Та спершу я виконав зворотню дію, і всі ці числа в матрицях знову замінив гебрайськими літерами й тоді подивився, які літери є особливими. У випадку Люби Байдик я отримав:

а у випадку Лії Кох:

Чи ці літери щось означають? Як їх розставити, щоб це мало сенс? — Попельський витер піт із чола, бо помітив, що його слухачі починають трохи нетерпеливитися. — Уявіть собі, панове, набір літер «єпежуєси». Скільки довелося б мізкувати знавцеві польської мови, аби скласти з них речення «У Єжи є пес». А я знаю гебрайську непогано, проте набагато гірше, ніж греку, а про латину, німецьку чи рідну польську я взагалі мовчу. Єдине, що вмію, це перекласти біблійний текст зі словником і граматикою! Отож, я не зміг би впоратися зі змістовним розташуванням позначених літер. Це справжній ребус для знавця гебрайської! Де такого взяти? Мені відразу спало на думку одне ім’я... Ім’я людини, з якою я зіграв не одну шахову партію в клубі «Фойє», і з ким не раз і не двічі дискутував на лінгвістичні теми. Видатний шахіст і шарадист... Ви зрозуміли, кого я маю на увазі?

— Так, — буркнув Герман Кацнельсон. — Старий, мудрий єврей...

— Саме так, панове, — Попельський повторював ці слова, мов у трансі, — рабин Пінхас Шацкер не лише знавець гебрайської, він майстерно розв’язує головоломки. Я не помилився... Мій давній шаховий суперник протягом години склав із цих одинадцяти літер [בבװײללדחכ] з матриці Люби Байдик такі слова:

Учений гебраїст розшифрував ім’я та прізвище жертви та знаряддя злочину, яким її було вбито.

— А «хвороба»? — запитав Заремба.

— Про це трохи згодом, — Попельський перевів подих. — Ненабагато більше часу знадобилося Шацкерові, щоб розкодувати прізвище жертви й знаряддя вбивства, розташувавши відповідно літери [אײללחחבדגוהכ] з матриці Лії Кох. Ось, що вийшло в рабина:

Знову маємо ім’я та прізвище й знаряддя вбивства. Як ви пам’ятаєте, Лію Кох задушили мотузкою, прив’язаною до її зап’ясть. Мотузка була примоцована так хитро, що чим сильніше смикалася жертва, тим міцніше затискалася петля на її шиї. Отож, знаряддя вбивства, це не що інше, як «мотузка» й «рука». В обох випадках маємо прізвища й знаряддя вбивства. Залишається пояснити слова «хвороба» в матриці Байдик та «нахабство» в матриці Кох.

Неуважність слухачів миттєво зникла. Присутні втупилися в Попельського так пильно, що якби в них були телекінетичні здібності, то певне втиснули б його в картину, що висіла за його спиною, на якій Йосип і Марія перевозили малого Ісусика човном через озеро.

— На мою думку, ці слова пояснюють причину вбивства однієї й іншої жінки. Ворожка загинула, бо мала венеричну хворобу, повія — бо була нахабна й зарозуміла. Атож, панове, наш злочинець не лише гебраїст і математик, він ще й мораліст, виправляє світ, усуваючи осіб із певними моральними вадами, осіб хворих і пихатих...

— Одна з них була сифілітичкою, — Коцовський зім’яв у попільничці сигарету, яка перетворилася на купку попелу, — інша — зарозумілою, тупою повією. Якби ми знали риси наступної жертви! — Він із відчаєм глянув на стелю. — Може, вона розпусна, або несправедлива чи брехлива... Який у неї недолік? На жаль, попри блискучий аналіз пана Попельського нам це невідомо й ми не дізнаємося нічого, доки не з’явиться черговий труп, а з ним новий лист. Тоді й знайдемо особливі точки наступної матриці, які є добутком координат... А труп десь собі гнитиме...

— Тим більше, що обидва вчителі математики, яких ми знайшли на Задвужанській, — Грабський підхопив начальникові слова й собі глянув на стелю, — це фальшивий слід. У них беззаперечне алібі...