Розділ «Частина третя»

— Я намагався, — сказав він тихо. — Вона не хоче говорити. Я думаю, що вона просто виснажена.

Лінині пальці стиснули мою руку, вона глибоко зітхнула.

— Так. Я просто хочу спати. Чи можемо ми зробити це завтра, Шоне? Сил немає, спати хочу.

Детективи пішли, запевнивши нас, що повернуться, Ліна повинна була зробити офіційну заяву. Я дивилася, як вони виходять до машини Шона. Коли Ерін сіла на пасажирське місце, то так хряснула дверима, аж я здивувалася, що вікно не розбилося.

Ліна покликала мене з кухні.

— Я вмираю з голоду, — сказала вона. — Чи не могли б ви зробити спагеті болоньєзе знову, як тоді?

Тон її голосу, м’якість у ньому були новиною; це було так само дивно, як дотик її руки.

— Звичайно, можу, — сказала я. — Зараз зроблю.

— Дякую! Я просто піду нагору, мені потрібно прийняти душ.

Я поклала руку їй на плече.

— Ліно, ні. Не можна. Треба спочатку піти в лікарню.

Вона похитала головою.

— Ні, справді не треба, я не постраждала.

— Ліно, — я не могла дивитися їй у вічі, кажучи це, — тобі спочатку треба пройти обстеження, а потім прийняти душ.

Вона на мить знітилася, потім опустила плечі, похитала головою і зробила крок до мене. Я не втрималася від сліз. Вона пригорнула мене.

— Усе гаразд, — сказала вона. — Усе гаразд.

Так само, як казала ти в ту ніч, після води.

— Він нічого такого не зробив. Усе було не так. Ви не розумієте — він не якийсь злий сексуальний маніяк. Він просто жалюгідний старий чоловік.

— О, слава Богу! — сказала я. — Слава Богу, Ліно! — Ми стояли так, обіймаючись, якийсь час, поки я не перестала плакати, а вона почала. Вона ридала, як мала дитина, її худе тіло звивалося, вислизало з моїх рук на підлогу. Я сіла поруч з нею, спробувала взяти за руку, але вона щільно стисла її в кулак.

— Усе буде гаразд, — сказала я їй. — Якось воно буде. Я подбаю про тебе.