Розділ «Частина третя»

— Кого? Батька? Де твій батько?

Шон виплутав худеньку руку з пальта й показав, і Джинні побачила Патріка, який вилазив на берег, тяжко дихаючи, схлипуючи, із перекривленим від болю обличчям.

Джинні підійшла до нього.

— Сер, я… «Швидка допомога» їде сюди, буде за чотири хвилини…

— Уже пізно, — сказав Патрік, хитаючи головою. — Я спізнився. Її не стало.

Прибули інші: парамедики, поліція, один-два старших детективи. Шон став на ноги; закутаний у пальто Джинні, як у накидку, він пригорнувся до батька.

— Не могли б ви взяти його додому? — сказав їй один з детективів. Хлопчик почав скиглити:

— Будь ласка! Не хочу. Не хочу йти!

Патрік сказав:

— Джинні, чи не могли б ви взяти його до себе? Він наляканий, і він не хоче повертатися додому.

Патрік присів у багнюці, пригорнув сина, прихилив до себе його голову, прошепотів щось йому на вухо. Уставши, хлопчик уже був спокійним і слухняним. Він дав руку Джинні й побіг поруч із нею, не озираючись.

Повернувшись до квартири, Джинні зняла з Шона все мокре. Вона загорнула його в ковдру й зробила йому тост із сиром. Шон їв тихо, обережно, нахиляючись над тарілкою, щоб не кришити. Доївши, він запитав:

— З мамою усе буде гаразд?

Джинні саме мила посуд.

— Тобі тепло, Шоне? — запитала вона.

— Нормально.

Джинні зробила чашку чаю і взяла кожному по два шматочки цукру.

— Ти не хочеш сказати мені, що сталося, Шоне? — запитала вона, і він похитав головою. — Ні? А як ви дісталися до річки? Зараз так грязько.

— Ми поїхали в машині, але я випав по дорозі, — сказав він.

— Гаразд. Тебе тато віз туди? Чи мама?