Розділ «Борва мечів»

Пан Аксель був кремезний коротун з грудьми, як барило, товстими руками, кривими ногами та пасмами волосся з вух. Дядько королеви служив каштеляном Дракон-Каменя вже ціле десятиріччя і завжди розмовляв до Давоса чемно та приязно, бо знав, що князь Станіс до того ласкавий. Але зараз у його голосі не чулося ані приязні, ані навіть чемності.

— Ти диви, кого це нам до берега прибило! Пана Давоса! Таке щастя, а ми й не чекали!

— Цибуля не тоне, пане Акселю. Ви прийшли відвести мене до короля?

— Я прийшов відвести вас до підземелля. — Пан Аксель майнув рукою стражникам. — Схопіть його і відберіть кинджала! Він заміряється ним на життя нашої пані.

Хайме II

Хайме помітив корчму першим. Головна її будівля обіймала південний берег, де річка робила вигин. Довгі низькі відгалуження тягнулися вздовж води, мовби чиїсь мацаки прагнули вловити подорожніх, що пливли униз течією. Нижній поверх був складений з сірого каменю, верхній — з білених колод, а дах — із черепиці. Показалася і стайня теж, а ще виноградник з важкими від ягід лозами.

— З димарів не йде дим, — зауважив він, поки наближався берег. — А у вікнах нема світла.

— У корчмі ще господарювали, коли я її минав, — мовив пан Клеос Фрей. — Тут варили добре пиво. Може, трохи збереглося у льосі.

— Може, тут і люди є, — додала Брієнна. — Ховаються. Або лежать мертві.

— Чи не злякалися ви, ягідко моя, кількох мертв’яків? — закпинив з неї Хайме.

Вона подарувала йому погляд палаючих очей.

— Мене звати!…

— Брієнною, так-так. Хіба вам не кортить, панно Брієнно, переночувати хоч одну ніч у ліжку? Там безпечніше, ніж посеред річки. До того ж розумно буде дізнатися, що тут коїться.

Вона нічого не відповіла, та за мить потягла стерно, спрямовуючи скедію до старого дерев’яного пришибу. Пан Клеос завовтузився, щоб спустити вітрило, а коли човен м’яко штовхнувся у пришиб, то виліз першим припнути його. Хайме незграбно вибрався слідом, потерпаючи від кайданів.

Біля кінця пришибу на залізному стовпі хилиталася облуплена вивіска, яка зображувала грубу подобу короля у короні, на колінах і з руками, складеними докупи для присяги на вірність. Хайме кинув погляд і зареготав:

— Хоч обшукайся, а доречнішої корчми не знайдеш!

— Вона якась особлива, абощо? — підозріливо запитала здоровачка.

Відповів їй пан Клеос Фрей.

— Це корчма «Навколішки», ласкава панно. Вона стоїть на тому самому місці, де останній Король-на-Півночі став на коліна перед Аегоном Завойовником і скорився під його волею. Гадаю, на вивісці змальовано саме його.

— Торген привів військо на південь після загибелі двох королів на Полум’яному Полі, — додав Хайме, — та коли побачив Аегонового дракона і його вояцтво, то обрав шлях розуму і зігнув свої морожені коліна.