Розділ «Борва мечів»

Борва мечів

На хвилину Давосові аж запаморочилося у голові з полегшення. Найбільше він лякався питати саме про Девана.

— Мати ласкава до мене, Саладоре. Я мушу йти до нього, мушу його побачити…

— Так-так, — погодився Саан. — А ще ти захочеш попливти до Пізьми, щоб там побачити дружину і двох меншеньких. Я так гадаю. І не відмовишся від нового корабля, аж ніяк.

— Його милість дасть мені корабля, — відповів Давос.

Лисенієць струснув головою.

— Що до кораблів, то його милість на морі вже не має ані дошки, ані тріски. А Саладор Саан ще трохи має. Королівські кораблі згоріли на річці, а мої лишилися цілими. І ти матимеш одного з них, друже. Адже ти попливеш зі мною заради мого добра, еге ж? Танцюватимеш на хвилях до Браавосу, Миру та Волантису в мороці ночі, а потім так само танцюватимеш звідти з шовками та приправами. Натопчемо собі товстенькі гаманці, та й заживемо гарненько!

— Ти добрий до мене, Саладоре, але обов’язок прив’язує мене до короля, а не до твого гаманця. Війну не скінчено. Станіс за всіма законами Семицарства лишається істинним спадкоємцем престолу.

— Коли кораблі палають, жодні закони не допомагають — така моя думка. А твій король… боюся, друже, тобі не сподобається, яка його спіткала зміна. Від дня битви він не хоче нікого бачити, лише сидить і думу думає у своєму Тулумбасі. Королева Селиса приймає за нього двір разом зі своїм дядьком князем Алестером, який тепер величає себе Правицею. Королівську печатку вона віддала дядькові, а той прикладає її до усіх листів, які пише — навіть до моєї хрусткої грамоти. Але королівством вони правлять невеличким, бідним і скелястим, от біда. Золота в них катма — навіть того дріб’язку, який вони завинили своєму вірному Саладорові Саану. Лицарі в них лишилися тільки ті, яких підібрав я наприкінці битви. А кораблі — тільки ті, які маю я.

Напад кашлю зігнув Давоса навпіл. Саладор Саан рушив був на поміч, але Давос майнув рукою, що не треба, і за мить опанував себе.

— Нікого? — захрипів він. — Тобто як це — не хоче нікого бачити?

Голос його лунав глухо, наче крізь мокру ганчірку, навіть у власних вухах. Якусь хвилину стіни та меблі запаморочливо коливалися і крутилися навколо.

— Нікого, крім неї, — додав Саладор Саан, і Давос не мусив перепитувати, кого саме. — Друже мій, ти себе втомлюєш. Тобі треба лежати у ліжку, а не слухати Саладора Саана. Лягти у ліжко, вкритися ковдрами, на груди поставити гарячі припарки і випити ще вина з гвоздикою.

Давос хитнув головою.

— Та нехай, обійдуся. Скажи мені, Саладоре, я мушу знати. Нікого, крім Мелісандри?

Лисенієць довго роздивлявся його з сумнівом у очах, а тоді неохоче продовжив:

— Сторожа не пускає нікого іншого, навіть його королеву і маленьку дочку. Служники носять страви, а їх ніхто не їсть.

Він нахилився уперед і стишив голос.

— Дивні я чув балачки, друже… про голодні вогні усередині гори, про те, як Станіс і червона жінка ходять туди разом дивитися на полум’я. Там є проходи і глибокі ями, кажуть люди, і таємні сходи до серця гори — до таких гарячих місць, куди тільки вона може ходити неопалимою. Таких чуток цілком досить, щоб нещасному старому з жаху подеколи навіть шматок у горло не ліз.

«Мелісандра.» Давос затремтів.

— Усе те зробила з ним червона жінка, — мовив він. — Вона надіслала вогонь спалити нас, покарати Станіса за те, що лишив її позаду, провчити… показати йому, що без її химороді король не має надії на перемогу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Борва мечів» автора Джордж Р.Р. Мартин на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Борва мечів“ на сторінці 90. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи