Розділ «Борва мечів»

— Певно ж, можете. Іррі, залиш нас ненадовго. — Вона поклала руку Джихікі на голе плече і струснула, щоб розбудити. — І ти, люба моя. Пан Джораг хоче побалакати наодинці.

— Так, халісі.

Джихікі злізла з лави гола та заспана, позіхаючи й струшуючи безладною гривою чорного волосся, швидко вдяглася, вийшла разом з Іррі та зачинила по собі двері.

Дані віддала драконам решту солонини на поталу і поклала долоню на ліжко поруч із собою.

— Сідайте, лицарю мій добрий, і розкажіть, які маєте турботи.

— Турбот я маю три. — Пан Джораг всівся, де вказали. — Могутній Бельвас і Арстан Білоборід — то перша і друга. А третя — Іліріо Мопатіс, який їх надіслав.

«Знову починається.» Дані підтягнула ковдру вище і закинула один кут на плече.

— Чому ж так?

— Ворожбити Карфу казали вам, що ви знатимете три зради, — нагадав їй лицар-вигнанець, поки Візеріон і Раегал клацали зубами та махали пазурами один на одного.

— Одну заради крові, одну заради золота, одну заради любові. — Дані не збиралася забувати ті слова. — Міррі Маз Дуур була першою зрадницею.

— Тобто дві зради ще чекають на вас… і ось з’являються ці двоє. Мене це турбує, так. Не забувайте, що Роберт обіцяв княжий титул будь-кому, хто вас уб’є.

Дані схилилася уперед і смикнула Візеріона за хвоста, щоб одірвати його від зеленого брата. Від її руху ковдра впала з грудей, і вона похапцем накинулася нею знову.

— Але ж Узурпатор мертвий, — мовила Дані.

— Так, але на престолі сидить його син. — Пан Джораг підняв очі й стрівся своїм темним поглядом з її. — А покірний син платить батькові борги. Навіть криваві.

— Той хлопчак Джофрі, може, й бажає мені смерті… якщо пам’ятає, що я досі жива. Та до чого тут Бельвас і Арстан Білоборід? Старий навіть меча при собі не має — ви ж бачили.

— Бачив. А ще бачив, як вправно він порається своєю ковінькою. Не пригадуєте, як старий убив мантикору в Карфі? Так само легко він би міг пробити вам горлянку.

— Міг би, але ж не пробив, — зауважила вона. — Вбити мене хотіла отруйна мантикора. А Білоборід урятував мені життя.

— Ви не думали, халісі, що Білоборід і Бельвас могли діяти спільно з убивцею? Приміром, задля того, аби звоювати вашу довіру?

Від її раптового сміху Дрогон засичав, а Візеріон утік на своє сідало над віконцем, ляпаючи крилами.

— В такому разі їм усе вдалося!