Розділ «Борва мечів»

Мормонт упав на коліна.

— Якби не повідомив я, то повідомив би хтось інший! Ви ж самі знаєте!

— Я знаю лиш те, що ви мене зрадили. — Дані торкнулася живота, в якому загинув її син Раего. — Я знаю, що отруйник намагався вбити мого сина з-за вас. Ось що я знаю напевне!

— Ні… ні! — Він заперечливо затрусив головою. — Я ж ніколи не хотів… пробачте мені! Ви мусите мені пробачити!

— Мушу?! — Запізно. «Він мав би почати з благання його пробачити. А він вимагає.»

Дані вже не могла подарувати йому ту милість, яку спершу хотіла. Винаря вона тягла за власною кобилою доти, доки од нього нічого не лишилося. Невже людина, яка привела отруйника до неї, заслуговує на менше? «Та це ж Джораг, мій лютий ведмідь, правиця, що ніколи не тремтіла, захищаючи мене. Без нього я б давно загинула, проте…»

— Я не можу пробачити вас, — мовила Дані. — Не можу.

— Але ви пробачили старого!

— Він лише збрехав про своє ім’я. А ви продавали мої таємниці людям, що вбили мого батька і вкрали престол мого брата.

— Я захищав вас. Я бився за вас. Убивав за вас!

«Цілував мене» — подумала вона, — «і зрадив мене».

— Я проліз до міста трубами з лайном, наче помийний щур. Заради вас!

«Якби ти там загинув, то була б краща доля» — подумала Дані, але нічого не сказала. Бо казати було нічого.

— Даянерис, — мовив він, — я кохав вас щирою любов’ю.

«Ось і здійснилося. Три зради спізнаєш ти… одну заради крові, одну заради золота, одну заради любові.»

— Люди кажуть: боги ніщо не роблять без мети. Ви не загинули у битві, то може, боги ще чекають від вас якогось хісна. Та я — вже ні. Я не хочу бачити вас коло себе. Вас вигнано, пане лицарю. Повертайтеся до своїх господарів у Король-Березі та забирайте своє пробачення, якщо зможете. Або до Астапору. Напевне ж цареві-різникові такі хвацькі лицарі стануть у пригоді.

— Ні! — Він сягнув до неї рукою. — Благаю, Даянерис, вислухайте мене…

Дані ляснула його по руці, відкидаючи убік.

— Не смійте більше ніколи торкатися мене або називати моє ім’я! Ви маєте час до світанку, щоб зібрати ваше майно і залишити це місто. Якщо вас знайдуть у Меєрині після настання ранку, Могутній Бельвас за моїм наказом скрутить вам в’язи. Саме так і станеться — повірте мені.

Вона крутнулася геть, змахнувши спідницями. «Не можу навіть дивитися на його лице!»