Розділ «Борва мечів»

Але говорити за усіх почав Прендаль на’Гезн.

— Ви б краще вели свій набрід кудись подалі, — мовив він без манівців. — Астапор ви захопили зрадою, та в Юнкаї вам легкої перемоги не бачити.

— П’ять сотень ваших «Буревісників» проти десяти тисяч моїх Неблазних, — відповіла на це Дані. — Я ще замолода і погано знаюся на справах війни, та числа, здається мені, промовляють не на вашу користь.

— «Буревісники» тут не самі, — буркнув Прендаль.

— «Буревісників» тут скоро не буде. Коли вдаряє грім, пташки розлітаються хто куди. Може, і вам уже час? Я чула, що найманці знані своєю невірністю. Який зиск вам лишатися на полі й стояти на смерть після того, як «Другі Сини» перебіжать на наш бік?

— Цього не станеться, — незворушно відповів Прендаль. — Та якби і сталося — байдуже. «Другі Сини» — ніхто і ніщо. Ми б’ємося пліч-о-пліч із мужніми синами Юнкаю.

— Ви б’єтеся поруч із постільними хлопчиками, яким пхнули до рук списи і погнали у поле. — Коли Дані повернула голову, в її косі теленькнули два дзвіночки. — Щойно почнеться битва, милості не просіть. Але станьте за мене зараз — і зможете лишити собі платню від Юнкаю, отримати частку здобичі та сподіватися на більші нагороди в майбутньому, коли я сяду на престол свого царства. Бийтеся за Мудрих Хазяїв, і ваша платня буде одна — смерть. Невже ви гадаєте, що Юнкай відчинить браму, коли мої Неблазні різатимуть вас попід мурами міста?

— Ти, дівчисько, верзеш якусь маячню. Навіть коза — і та мекає розумніше.

— Дівчисько?! — Вона захихотіла. — Ви хочете образити мене згадкою про мою стать? Дарма. Я б вас так не ображала, навіть якби помилково сплутала з чоловіком.

Дані глянула просто йому в вічі й незворушно витримала пильний погляд.

— Я — Даянерис Буреродна з дому Таргарієн, Неопалима, Матір Драконів, халісі наїзників Дрого і королева Семицарства Вестеросу!

— Насправді ти, — відповів Прендаль на’Гезн, — усього лише хвойда брудного конятника. Коли ми розженемо твою дикунську юрбу, я підкладу тебе під мого огиря.

Могутній Бельвас витяг з-за паса араха.

— Хай мала королева скаже слово, і Могутній Бельвас принесе їй брудного язика цього телепня.

— Ні, Бельвасе. Я обіцяла їм недоторканність у моєму таборі. — Дані усміхнулася. — Скажіть мені краще: «Буревісники» — вільні люди? А чи може, невільники?

— Ми є братством вільних воїнів! — бундючно оголосив Залор.

— От і добре. — Дані підвелася. — То повертайтеся і перекажіть мої слова своїм братам. Може, котрісь із них будуть раді вечеряти на золоті з присмаком слави, а не лежати, нагодовані смертю. Вашої відповіді я чекатиму назавтра.

Полковники «Буревісників» підвелися одночасно.

— Наша відповідь — ні, — мовив Прендаль на’Гезн.

Його супутники пішли за ним геть із намету… але Дааріо Нахаріс обернувся, коли виходив, зиркнув на Дані та схилив голову в чемному прощанні.