Розділ «Борва мечів»

Тиріон сів навпроти і мовив:

— Симоне Срібноязикий! Вітаю.

Чолов’яга схилив голову. Верхівка її була вже лиса.

— Мосьпане Правице, — відповів він.

— Ви поплутали. Правиця Короля — то мій батько. А я тепер, на жаль, лише мізинець на правиці.

— Ви знову злетите вгору, цього я певний. Така людина, що вже казати… Моя мила панна Шая розповідає, що ви тепер одружені. Шкода, не покликали мене раніше — я б мав за велику честь співати на вашому весіллі.

— От чого моїй дружині бракує, то це ваших пісень, — буркнув Тиріон. — Щодо Шаї, то ми обидва знаємо, яка з неї панна. Буду вдячний, якщо ви не згадуватимете уголос її ім’я.

— Як накажуть пан Правиця, — мовив Симон.

Коли Тиріон бачив співця востаннє, той від кожного суворого слова аж пітнів і трусився. Та скидалося, що відтоді він десь надибав дещицю хоробрості. «Майже напевне, на дінці кухля.» А може, то сам Тиріон був винуватий у його зухвалості. «Я йому погрожував, але не здійснив, що обіцяв. Ось він тепер і має мене за брехливого пса без зубів.»

Тиріон зітхнув і продовжив:

— Мені розповідали, що ви дуже обдарований співець.

— Ви шануєте мене великою ласкою, мосьпане.

Тиріон посміхнувся.

— Гадаю, вам час потішити вашими співами Вільні Міста. У Браавосі, Пентосі, Лисі дуже шанують пісенне мистецтво і виявляють велику щедрість до тих, хто майстерно ним володіє.

Він зробив ковток вина. Вино було гидке на смак, зате міцне.

— А найкраще — рушайте співати у всіх дев’яти містах. Хіба можна позбавляти якесь із них утіхи від вашого співу? Року в кожному місті цілком вистачить.

Він сягнув до кишені киреї, де було заховане золото.

— Наразі пришиби зачинено, і ви муситимете їхати до Сутіндолу, аби сісти на корабель. Та мій Брон знайде вам коня, а я матиму за честь відшкодувати витрати на дорогу…

— Але ж, мосьпане, — заперечив співець, — ви й самі ще не чули моїх пісень. Послухайте хоч хвилинку, благаю!

Пальці вправно забігали струнами цимбал, і тиха солодка музика наповнила льох. Далі Симон почав співати.