Розділ «Сливове дерево»

— Але мені треба відмитися, простерилізувати шкіру.

— Слухай! Він — просто людина, диявольськи страшна людина, так, але просто звичайна людина, як усі. Він не може нашкодити тобі одним лише доторком. У нього немає надприродних здібностей!

— Звідкіль ти знаєш? — спитала Крістін зі сльозами на очах. — Він буквально загіпнотизував стількох людей! Як іще він міг здобути собі так багато послідовників?

Вимовляючи це, Крістін і сама знала, що здається божевільною. Але вона знала також і те, що тільки Марії може звіритись.

Марія взяла сестру за руку й обернула назад до раковини.

— Добре, я тобі допоможу, але ніякого окропу лити не будемо.

Вона випустила мильну воду і напустила чистої, розбавляючи її із гарячого чайника. Потім обережно змила рештки піни з обличчя і рук сестри.

— Ти у кількох місцях протерла себе до дірок, — несхвально сказала Марія.

— Я майже нічого не відчуваю, — відповіла Крістін, дозволяючи сестрі торкнутися пошкоджених ділянок шкіри. — Вибач, що налякала тебе. Просто це так…

— Я розумію, — перервала її Марія. — Він не тільки поводився як божевільний на тій сцені, а ще хоче вбити твого коханого. На твоєму місці я б відчувала те саме.

— Дякую за те, що ти в мене така гарна, сестричко! — розчулилася Крістін. — Що б я без тебе робила?

— Я теж не знаю, як бути без тебе, тому краще починай уже про себе піклуватись. А якби ти опеклась і опік би загнився? Що тоді було б? Сама знаєш, що для цивільних немає ліків. Усе йде на фронт!

Марія, ледь не плачучи, витягла з шухляди чистий кухонний рушник і обережно витерла руки й обличчя Крістін.

— Я знаю, це було дурістю, — відповіла Крістін, — треба було спочатку подумати.

Марія закусила губу, сльози котилися по щоках.

— Не плач, — сказала Крістін, — зі мною все гаразд, правда.

— Знаю, — сказала Марія, витираючи носа рукою. — Просто я боюся. Що з нами всіма буде далі?

Крістін підійшла й обійняла сестру за плечі, подумки лаючи себе останніми словами за егоїзм і дурні жалощі до себе. Диявольські секреції мандрують судинами, хіба можна вигадати щось більш ідіотичне? Маленькі братики, молодша сестра — родина її потребує. Слід бути сильною, і свої божевільні думки тримати при собі.

— Усе буде добре, — запевнила вона Марію. — Я завжди буду з тобою поруч, і ми всі разом переживемо будь-які труднощі.

— Обіцяєш? — тихо спитала Марія.