— То вони женуться за вами. От-от наздоженуть! Покваптеся! Тікайте!
— Сідайте всі у човен,— наказав Шаркезі.
— Місяць освітлює море,— з тривогою додала дівчина.
— Дарма,— відповів Гергей.— Якщо вони й побачать нас, то не скоро іншого човна знайдуть.
Місяць осявав море і високі мури замку, посередині якого, наче велетні в гостроверхих капелюхах, темніли чотири вежі.
Коли друзі підбігли до човна, від вулиці почувся тупіт і брязкіт зброї.
— Ідуть! — злякано шепнула циганка.
І жаби не плигають так швидко у воду, як наші мандрівники пострибали в човен.
— Човен малий,— стурбовано мовив Гергей.
Його слова потонули в гаморі, що здійнявся на березі.
Мекчеї вирвав весло у цигана й одним ривком зірвав ремінці, на яких воно трималося.
— Сідайте!
— Відштовхни човна! — гукнув Гергей.
Але Мекчеї стояв, піднявши весло вгору, і чекав турка, який біг до них, випередивши своїх товаришів кроків на сто.
— Ну, підходь ближче, дервіше! — люто закричав Мекчеї.— Ближче!
Юмурджак сахнувся. В його руках блиснув кончар.
— Ну, підходь! — підбадьорив його Мекчеї.
І він не тільки не відштовхнув човна від берега, а й вискочив з нього і кинувся, з веслом на Юмурджака.
Дервіш повернувся назад і кинувся навтьоки.
— Назад, Мекчеї!— наказав Гергей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зірки Егера» автора Гардоні Г на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя Лев-в'язень“ на сторінці 68. Приємного читання.