— А ви не прихильники пророка? — запитав він похмуро.
Делі сердито глянули на нього.
— Може, ще й більш ревні, ніж ти,— відповів один з них, смаглявий чорноокий юнак з променистим поглядом.— Нині розвелося таких мандрівних дервішів, які більше череву догоджають, ніж пророкові.
— Я через те й запитав, що ви їсте разом із невірними.
— А вони вже правовірні, яничаре! — недбало відповів делі.
Дервіш здивовано вирячився на нього. Поставив чашку. Витер жирні пальці об свою ріденьку борідку.
— А звідки ти мене знаєш?
— Звідки знаю? — відповів, усміхнувшись, юнак.— Я знаю тебе ще з тих часів, коли ти був ратником, носив зброю падишаха.
— Ти вже давно у війську?
— П'ять років.
— Щось я тебе не пригадую.»
— Тоді чому ж ти покинув доблесний стяг?
Дервіш не встиг на це відповісти, бо від ганку долинули такі дикі крики, що аж коні схарапудились.
Кричав ага. Юнаки, ошелешені, дивились на нього. Що з ним? Чи не вбивають його? Але вони побачили тільки одне: ага почервонів від потуги і щось п'є з фляжки.
— Що з ним?
Дервіш зневажливо махнув рукою.
— Хіба ти не бачиш? Вино п'є!
— Як же мені бачити! Він п'є з фляжки.
— Виходить, ти не вроджений мусульманин?
— Ні, друже, я народився в Далматії. Тільки п'ять років тому я прийняв праведну віру.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зірки Егера» автора Гардоні Г на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя Лев-в'язень“ на сторінці 34. Приємного читання.