— Так, так, — озвався Майстер-Ілюзорник, стрункий чоловік, котрий мав стриману вдачу і ясний уважний погляд. — Я погоджуюся з тобою, Менестрелю. Коли увесь світ стоїть на роздоріжжі, то не дивно, що й чаклуни збиваються на манівці. Якщо розбредеться вся отара, то чи залишиться в кошарі наша чорна овечка?
Воротар усміхнувся, почувши ці слова, але вголос не сказав нічого.
— Отже, — почав Архімаг, — всі ви вважаєте, що нічого особливо небезпечного у світі не відбувається. А якщо все-таки щось і коїться, то це лише тому, що Земномор'я досі не має гідного правителя, а при теперішніх можновладцях високі мистецтва та ремесла — занедбані й упосліджені. Що ж, до певної міри я можу з вами погодитися. Бо й справді, на південних островах наші торгові кораблі бувають вкрай рідко, тож про тамтешні землі ми тепер здебільшого дізнаємося з чуток. А що ми знаємо про Західні широти, за винятком новин із Нарведуену? Якби кораблі й досі, як колись, спокійно плавали між островами Земномор'я, то наші народи не були би такими роз'єднаними і ми би знали, що коїться у світі, могли би діяти відповідно до обставин. Адже, як на мене, нам уже давно пора щось робити! Друзі мої, якщо вже володар Енладу повідомляє нам про те, що, вимовляючи слова Істинної Мови Створення, він перестав розуміти, що вони означають; коли Майстер-Формотворець каже, що страх зачаївся у корінні дерев Примарного саду, а більше з нього й слова не витягнеш, то невже всього цього не досить для того, щоби бити на сполох? Будь-яка буря починається з хмарки над обрієм...
— Яструбе, ти, як ніхто, відчуваєш зло, — озвався Майстер-Воротар. — Це твій природжений талант. То яке ж лихо, на твою думку, загрожує світу?
— Не знаю. Тануть запаси енергії. Потрібно терміново щось змінювати. Сонце уже не світить так яскраво, як раніше. Друзі, я відчуваю... як, сидячи тут і розмовляючи, ми не помічаємо, що вражені смертельною недугою, і поки триває наша бесіда, життя поволі покидає нас...
— І ти, звичайно, готовий негайно кинутися в бій?
— Авжеж, — кивнув Архімаг.
— Що ж, — озвався Воротар, — хіба можуть сови стати на заваді польоту яструба?
— Але куди ти хочеш податися? — запитав Перетворець, і йому відповів Менестрель: — Вочевидь, на пошуки справжнього Короля, щоби повернути його на наш трон!
Архімаг зміряв Менестреля гострим поглядом, а вголос промовив:
— Я піду назустріч небезпеці.
— Тобто на південь або на захід, — уточнив Майстер-Вітровод.
— А також — на північ і на схід, якщо буде треба, — додав Воротар.
— Але ж ти потрібен тут, володарю, — заперечив Перетворець. — Може, замість того, щоби хтозна-де поневірятися, наражаючись на небезпеку і ворожість чужинців, мудріше було би залишитися тут, де магія ще не підупала на силі, і з допомогою нашого мистецтва з'ясувати, звідки насувається загроза?
— Тут мій хист не допоможе, — відповів Архімаг. І було в його голосі щось таке, що змусило всіх поглянути на нього стримано і сумовито. — Я — Хоронитель острова Роук. І мені нелегко його покинути. Я би дуже хотів, аби ми були одностайними на цій нашій Раді, та, вочевидь, не судилося... Тож ось моє остаточне рішення: я повинен вирушати в дорогу!
— Ми не можемо з тобою сперечатися... — зітхнув Приворотник.
— І піду я сам-один. Разом ви складаєте Раду Мудреців, а її в жодному разі не можна порушити. Але одну людину я з собою таки візьму! Звісно, якщо вона погодиться, — Архімаг перевів погляд на Арена. — Вчора ти пропонував мені свої послуги. І вчора ввечері Майстер-Формотворець сказав: "Ніхто й ніколи не потрапляє на Роук випадково. І те, що тривожні вісті приніс нащадок Мореда, також не є випадковістю". А відтак за всю ніч він більше не зронив ані слова. Тож я запитую тебе, Арене: чи підеш ти зі мною?
— Так, володарю, — відповів Арен майже пошепки, бо від хвилювання йому аж у роті пересохло.
— Я чомусь гадаю, королевичу, що твій батько не дозволив би тобі вскочити у таку халепу, — ущипливо зауважив Перетворець, а тоді обернувся до Архімага: — Твій супутник іще надто юний і зовсім не знається на чарах.
— Моїх літ і чарівної сили вистачить на двох, — сухо відповів Архімаг. — І все ж, Арене, що скаже твій батько?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Останній Берег» автора Урсула Кребер Ле Ґуїн на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОСТАННІЙ БЕРЕГ“ на сторінці 10. Приємного читання.