Розділ «ГРОБНИЦІ АТУАНУ»

— Як тебе звати?

— Мене звуть Арха.

— Тобто "поглинута", так? — темні очі чарівника пильно дивилися на Арху. Він ледь помітно посміхнувся. — А твоє ім'я?

— Я не маю імені. Не розпитуй мене! Звідки ти прибув сюди?

— Із заходу, із Внутрішніх земель.

— З Хавнору?

Це була єдина відома їй назва чи то міста, чи то острова, що належав до Внутрішніх земель.

— Так, із Хавнору.

— Чого тобі тут треба?

— Гробниці Атуану славляться серед мого народу...

— Але ж ти — поганин! Усі ви, мешканці Внутрішніх земель, — жалюгідні невіри!

В'язень заперечно похитав головою:

— Ні, жрице. Я вірю в сили пітьми! Якось мені вже доводилося зустрічатися з Безіменними... Одначе, це було не тут!

— А де ж тоді?

— На островах Архіпелагу. У Внутрішніх землях теж є місця, де, як і тут, владарюють Одвічні Сили. Проте жодне з них не зрівняється величчю із Атуаном. Ніде більше немає такого храму та жриць, які поклоняються Безіменним.

— І ти, певна річ, також прийшов віддати їм шану! — засміялася Арха.

— Ні, я прийшов сюди як грабіжник, — відповів чаклун.

Обличчя його було серйозним.

— Хвалько!

— Та ні, чого ж?.. Звісно, я знав, що це нелегка справа...