— Це вже занадто! — обурився старий, який щомісяця докладав неймовірних зусиль, щоб продовжити термін сплати своїх векселів. — Якби хоч знати, що вона справді вся віддається мистецтву, — повів він далі уже спокійніше, тоном знавця, що сам собі додає ваги, вживаючи такого вишуканого вислову.
— Я ще не бачив жодної акторки, що мала б стільки пристрасті, як вона! — вигукнув Арнольд. — За один порух її руки я віддам усі монологи славетних трагічних актрис.
— Для великої трагедійної акторки їй бракує відповідної статури! — заперечив старий Ціппер. — А втім, я її ще не бачив.
— Ох, якби вона була здорова, ви б її побачили сьогодні ввечері і визнали б, що я правду кажу.
— Так? А ви теж у неї вірите? — звернувся до мене старий.
— Я вважаю, що вона дуже багато вміє, — відповів я.
— Атож, багато вміє! — проказав старий Ціппер.
Я відразу помітив, що в ньому знов прокинулись гордощі за невістку, які він тільки притамовував, щоб примусити Арнольда рахуватися з собою і своїм ображеним шанолюбством. Заклопотаний процесом, готуючись до ролі, яку він мав завтра зіграти перед судом — та ще й перед берлінським, де все йшло як по шнурочку, — він вважав, що змушений надавати своїй невістці меншого значення, ніж вона заслуговувала в спокійні часи. Але тепер, через той нещасний випадок, Ерна знов почала зростати в його очах не лише як приватна особа, а і як акторка. Старий Ціппер, власне, сперечався з сином уже тільки з любові до драматичних виступів: щоб вибалакатися, щоб не урвався діалог, а ще тому, що любив удавати з себе людину, яку швидко й легко не переконаєш.
Тому вони ще довгенько сперечались про Ернину геніальність.
Мене в старому ніщо не вражало. Але я трохи здивовано спостерігав за своїм приятелем Арнольдом. Мабуть, аж тепер, коли старий і молодий Ціппери сперечались про те, на що, власне, дивилися тими самими очима, я помітив, які вони подібні один до одного. Я побачив на Арнольдовому обличчі той самий вираз бездумного дитячого вдоволення, що фатально проступав на виду в старого. Тільки в Арнольда воно наче було прикрите серпанком смутку. Немов син уже був свідомий своєї кумедності, тому й журився, а батькові та сама риса додавала пихи й непохитної віри в те, що якраз завдяки їй він здобуде перемогу.
Ми ще довго сиділи в Арнольда — його поїзд відходив аж увечері, — пили каву й розмовляли про Ерну. Нарешті, коли вже почало смеркати, старий Ціппер піднесено, немов фанатик правди, який дбає тільки про її торжество й через те відмовляється від своєї власної думки, сказав:
— Слушно! Треба шанувати правду! Покажи мені Ернин знімок!
Арнольд приніс із десяток фотографій. Ерна в різних ролях. Старий витяг з кишені лупу, примружив одне око і, схилившись над столом, почав розглядати їх. Нарешті він мовив:
— Здається, ти маєш рацію. У неї, я б сказав, шляхетна постава!
Я немов чую, як вона декламує «Медею». В кінці, де та посилає затруєний одяг, ти знаєш! Шкода, що я так рідко буваю в Замковому театрі. Туди не легко роздобути безплатний квиток, а крім того, я не люблю налаштовуватись на сумний лад. Але постава в цієї жінки шляхетна. Якщо вона колись достукається до Замкового театру, я таки піду вже туди!
І Арнольд, що знав свого батька не згірше, ніж я, Арнольд вигукнув, немов почув оцінку Ерни з уст неабиякого знавця:
— Правда ж, вона велика артистка!
В кімнаті запали сутінки і стерли риси їхніх облич. Тепер вони сиділи схожі один на одного, мов два брати. Не видно було ані сивого чуба старого Ціппера, ані темного Арнольдового.
Вони сиділи в пітьмі, наче в кораблі, і поволі пливли, наївні і блаженні, назустріч однаковій долі.
XVIIIДругого ранку відбувся Ціпперів процес. І хоч він був тільки дрібним епізодом у житті обох Ціпперів і не може стати важливою деталлю в моїй розповіді, проте я не маю права не сказати про нього бодай те, що мені безпосередньо відомо. Бо я не був присутній на ньому від початку до кінця. Крім того, я не мав ані часу, ані бажання заглиблюватись, як кажуть юристи, в матеріали процесу. Я знаю тільки, що старий Ціппер, звичайно, не мав рації і затіяв цей процес з легковажності і з любові до неприємних справ. Загалом ішлося про замовлення на папір до Німеччини. Та мене більше цікавив не сам процес, а його головна дійова особа.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Марш Радецького та інші романи» автора Йозеф Рот на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Йозеф Рот Марш Радецького та інші романи“ на сторінці 140. Приємного читання.