Розділ «Філіп К. Дік. Ошуканець»

— Так, вона є, але невелика. На мою думку, ця штука потребує парольної фрази. Так чи інакше, а доведеться ризикувати.

— Я попереджу базу на Місяці про ваше прибуття.

— Не треба. — Пітерс похитав головою. — Ми сядемо в іншому місці, за базою. Не хочу наражати її на небезпеку.

— Як хочете.

Шеф ще раз зиркнув на Олгема. Поступово його зображення зникло. Розгортка на екрані пропала.

Олгем подивився в ілюмінатор. Корабель вийшов за межі системи захисту і, розвиваючи швидкість, мчав усе далі й далі. Пітерс поспішав: внизу, під обшивкою, на повну потужність ревіли реактивні прискорювачі. Вони поспішали тому, що боялись саме його. На сидінні поруч із ним тривожно крутився Нельсон.

— Треба зробити це зараз, — наполягав він. — Я віддав би все що завгодно, аби тільки поставити крапку.

— Заспокойся, — сказав Пітерс. — Стеж за польотом, я хочу трохи з ним поговорити.

Він опустився в крісло поруч з Олгемом і подивився йому в очі. Тоді простягнув руку і насторожено помацав його руку, потім торкнувся щоки.

Олгем сидів мовчки. Якби тільки я міг сповістити Мері, розмірковував він. Якби я знайшов спосіб, щоб якось її повідомити. Він обвів корабель поглядом. Як? Відеоекран? Тримаючи пістолет, за пультом управління сидів Нельсон. Нічого не вдієш. Його спіймали, заманили в пастку.

Але чому?

— Послухайте, — почав Пітерс, — я маю до вас кілька запитань. Ви знаєте, куди ми прямуємо. Ми летимо на Місяць, через годину ми сядемо на його протилежному боці, де немає людей. Після посадки вас одразу віддадуть спецгрупі, яка вже чекає там. Ваше тіло негайно знищать. Ви це усвідомлюєте? — Він подивився на годинник. — Через дві години частини вашого тіла будуть розкидані по поверхні Місяця. Від вас не лишиться анічогісінько.

Зусиллям волі Олгем вийшов із летаргічного стану.

— Ви можете пояснити мені…

— Звичайно, я вам поясню, — погодився Пітерс. — Два дні тому ми одержали повідомлення про те, що один з кораблів інопланетян проник крізь нашу систему захисту. Корабель висадив шпигуна у вигляді робота-гуманоїда. Цей робот повинен був знищити певну людину і посісти її місце. — Пітерс зміряв Олгема холодним поглядом. — Всередині робота вмонтована уранова бомба. Наш агент не дізнався, що приводить детонатор у дію, але він припускає, що це можна зробити за допомогою якоїсь фрази або певного сполучення слів. Робот має жити життям тієї особи, яку він убив, займатись її звичайними справами, виконувати її роботу, жити її соціальними турботами. Робот сконструйований у повній схожості з тією людиною. Різниці між ними немає.

Обличчя Олгема смертельно зблідло.

— Тією людиною, за яку мав видавати себе робот, був Спенс Олгем — високопоставлена офіційна особа, яка очолювала один із дослідницьких проектів. Зважаючи на те, що розробки даного проекту наближались до завершальної стадії, наявність живої бомби, яка прагне пробратися в проектувальний центр…

Олгем зосереджено дивився на свої руки: але я — Олгем!

— Як тільки робот знайшов і вбив Олгема, йому було зовсім просто вжитись у його життя. Робот був висаджений з корабля вісім днів тому. Операція по заміні була здійснена, напевно, в кінці минулого тижня, коли Олгем вирушив на коротку прогулянку в гори.

— Але ж я і є Олгем! — Він повернувся до Нельсона, що сидів за пультом управління. — Хіба ти не впізнаєш мене? Ти знав мене двадцять років. Хіба ти забув, як ми разом ходили до коледжу? — Він підвівся. — Ми разом учились в університеті. Ми жили в одній кімнаті.