Розділ «Протистояння Книга III»

— От ми з Джоном давай оглядати решту машин. І, йопересете, — на кожній міна. Він їх поначіпляв на вихлопні труби просто під самі цистерни з пальним. Першою вибухнула та машина, яку ми завели, бо в неї труба нагрілась, як я ото тобі казав, ага? І решта теж ось-ось мали шарахнути. Від двох-трьох уже й дим ішов. Деякі цистерни були порожні, але не менш як п’ять були з реактивним пальним. Ще десять хвилин — і вся база б на хрін пропала!

«Господи Ісусе, — печально подумав Ллойд. — Таки дійсно погано. Так погано, що далі майже нікуди…»

Карл показав йому обпечену руку.

— Оце я отримав, знімаючи оті гарячі штуки. Тепер тобі ясно, чого він має піти геть?

Ллойд, вагаючись, сказав:

— Може, хтось оті міни покрав у нього з кузова, поки він відлити ходив чи що.

Карл терпляче промовив:

— Ні, було не так. Хтось його образив, коли він демонстрував свої цяцьки, — і він спробував усе спалити. Та чорт, і справді мало не спалив! Треба щось робити, Ллойде.

— Добре, Карле.

Решту дня він розпитував, чи не бачив хто Сміттєбака, чи не знає, де він. Обережні погляди, заперечні відповіді. Чутка поширювалася. Може, то й на краще. Хто його побачить, швидко про це доповість, сподіваючись завоювати прихильність головного. Проте Ллойдові щось підказувало, що ніхто Сміттєбака ближчим часом не побачить. Він дав їм трохи жару — а тоді покотив своїм усюдиходом у пустелю.

Ллойд подивися на свій пасьянс на столі й постарався стримати бажання змести все одним махом на підлогу. Натомість підглянув, де лежить наступний туз, і продовжив усе розкладати. Яка різниця. Коли Флеґґові він буде потрібний, той його хоч із-під землі дістане. Старий кент Бачок урешті закінчить на хресті — як той Гек Дроґан. Не пощастило чувакові.

Але в глибині душі Ллойд не був такий уже впевнений у всьому.

Останнім часом багато що йшло не так, як йому подобалося. Ось, приміром, Дейна. Флеґґ знав про неї, але вона не розкололася. Якось їй вдалося врятуватися самогубством — і він так нічого й не дізнався про третього шпигуна.

І це ще одне. Як же так: Флеґґ сам не знає про того третього шпигуна? Про старого пердуна дізнався, коли повернувся з пустелі, про Дейну знав і детально розповів, як із нею поводитись. Але це не спрацювало.

А тепер от Чувак-Сміттєбак.

Сміттєбак — людина не остання. Може, раніше він і сидів ззаду, але не зараз. У нього на шиї камінь чорного чоловіка — такий, як і в Ллойда. Після того як Флеґґ підсмажив мозок цьому язикатому юристові в Лос-Анджелесі, Ллойд бачив, як Флеґґ поклав руки на плечі Сміттєбакові і тихо сказав йому, що всі його сни були віщі. А Сміттєбак прошепотів:

— За тебе — життя.

Ллойд не знав, що ще могло бути між ними, але було цілком зрозуміло, що цей чоловік нишпорить пустелею з благословіння Флеґґа. А тепер Чувак-Сміттєбак почав усе розносити.

Через що поставали доволі серйозні питання.

Ось тому Ллойд і сидів тут сам о дев’ятій вечора, махлюючи з пасьянсом і шкодуючи, що не напився.