Розділ «Чужинець на чужій землі»

— Мене змусили в це повірити.

— Ми це робимо. До речі, ця розмова цілковито особиста: крім нас, ніхто про це не дізнається, бо ніхто ніколи не спробує прочитати тебе без дозволу. Я навіть і не впевнений, що ми на це здатні. Навіть минулої ночі зв'язок був через свідомість Доун, не через твою.

— Що ж, це частково полегшує справу.

— Ну, повернімось до цього пізніше. Отже, я — «лише яйце» в цьому мистецтві; Старійшини — надзвичайні майстри. Вони встановили зі мною зв'язок попри мою волю, а потім вийняли все, що я бачив, чув, робив, відчував і ґрокав. Все це вилилося з мене і увійшло до складу їхніх постійних записів. Я не маю на увазі, що вони очистили мій розум від досвіду; вони просто «прокрутили плівку» чи, іншими словами, зробили собі копію. Але я відчув, коли це почалося, — і все це закінчилося ще до того, як я зміг зробити хоч щось, щоб це припинити. Тоді вони відпустили мене, перервали зв'язок; я не міг навіть протестувати.

— Що ж... Мені здається, що вони використали тебе, причому дуже підло.

— Не за їхніми стандартами. Не те, щоб я був проти, — навпаки: я був би радий допомогти, якби знав про це до того, як покинув Марс. Та вони не хотіли, щоб я знав; вони хотіли, щоб я дивився та ґрокав без втручання.

— Я збирався додати, — промовив Джубал, — що, коли ти зараз вільний від цього огидного втручання у твоє особисте життя, тоді в чому полягає шкода? Мені здається, що у тебе під рукою міг бути марсіанин впродовж усіх цих двох з половиною років — і це не зашкодило б тобі, хіба що привертало б до тебе зайву увагу.

Майк спокійно глянув на нього.

— Джубале, послухай, що я тобі розповім. Послухай все, що сталося.

Майк розповів йому про знищення втраченої П'ятої планети від Сонця, чиї руїни перетворилися на астероїди.

— Ну, Джубале?

— Це трохи нагадало мені міф про Потоп.

— Ні, Джубале. Ти не знаєш напевне, чи був той Потоп. Чи можемо ми бути впевнені у руйнуванні Помпеїв та Геркуланума?

— О, так. Це підтверджені історичні факти.

— Джубале, руйнування П'ятої планети Старійшинами з історичної точки зору точне не менше від виверження Везувію, — і це надзвичайно детально записано. Це не міф, а факт.

— Що ж, припустімо, що це дійсно так. Я так розумію, ти боїшся, що Старійшини з Марса вирішать так само вчинити і з цією планетою? Пробачиш мені, якщо я скажу, що мені в це досить важко повірити?

— Джубале, Старійшинам не обов'язково це робити. Потрібні лише певні основні знання з фізики про те, як створюється матерія, — і такий контроль, як той, що ти бачив, яким я користувався раніше і який використовую зараз. Просто необхідно спочатку ґрокнути, на що ти хочеш вплинути. Я можу зробити це без сторонньої допомоги, просто зараз. Скажімо, шматок біля ядра планети, діаметром у сотню миль — значно більший, ніж потрібно; але ми хочемо зробити це швидко й безболісно, щоб тільки задовольнити Джилл. Відчуваєш його розмір і місце розташування, потім обережно ґрокаєш, як він тримається купи...

Обличчя Майка стало геть порожнім, а коли він говорив, брови почали підніматися.

— Агов! — перебив його Гаршоу. — Припини! Я не знаю, що ти можеш, а що ні, — але точно не хочу, щоб ти це перевіряв.

Обличчя Людини з Марса стало нормальним.