Розділ «Чужинець на чужій землі»

— Насправді, — визнав він, — фостеріти дійсно мають краплину істини. Перекрученої, звісно ж. Вони незграбні, вони йдуть наосліп, як я на ярмарку. І вони ніколи не виправлять своїх помилок, тому що ця річ... — він змусив книгу Патті піднятися в повітря, — значною мірою є лайном!

— Так. Але Патті не бачить цих тонкощів. Вона захищена власною невинністю. Вона є Бог — і поводиться відповідно... Тільки ось не знає, хто вона.

— Так, — погодився він. — Це наша Патті. Вона вірить цьому, лише коли я кажу їй... Наголошуючи на цьому. Але, Джилл, є тільки три речі, на які варто звернути увагу. Наука, але мене навчили більшій кількості правил, згідно з якими влаштований фізичний всесвіт, ще коли я був у гнізді, більшій, ніж відомі нині усім людським науковцям. Такій кількості, що я не можу навіть заговорити про них. Навіть про елементарні речі на зразок левітації. Я не принижуватиму людських науковців: те, що вони роблять, і те, як вони працюють, — саме так, як і має бути; я повністю це ґрокаю. Але те, що вони відстоюють, — не те, що шукаю я: ти не ґрокнеш пустелю, полічивши піщинки. Потім, філософія: мається на увазі, що вона стосується всього. Правда? Будь-який філософ, який коли-небудь з'являвся, мав тільки те, з чим прийшов — за винятком тих, хто самі себе ж обманювали, хто доводив свої припущення своїми ж висновками, і так по колу. Як ось Кант. Як і безліч його послідовників. Тож якщо десь і є відповідь, вона має бути тут, — він вказав на купу релігійних книг. — От тільки її немає. Частинки й шматочки, які ґрокають правду, — але ніколи не є зразком. Якщо є зразок — кожного разу безпомилковий, — вони просять тебе сприйняти все інше на віру. Віра! Що за брудне англосаксонське двоскладове слово... Джилл, як так сталося, що ти не згадувала про нього, коли вчила мене слів, які не можна використовувати у пристойному товаристві?

Вона посміхнулася:

— Майку, ти щойно пожартував.

— Я не мав на увазі жарт... І я не думаю, що це смішно. Джилл, я погано вплинув навіть на тебе — раніше ти сміялася. Ти часто сміялася, аж доки не почала хвилюватися за мене. А я так і не навчився сміятися; зате ти, натомість, розучилася. Замість того щоб я став людиною — ти стаєш марсіанином.

— Я щаслива, любий. Ти, напевно, просто не помічав мого сміху, коли я сміялася.

— Якби ти засміялася на Маркет-стрит, я б почув. Я ґрокаю. Я перестав боятися — проте завжди його помічаю, а твій сміх — особливо. Якби я це ґрокнув, тоді б ґрокнув людей, мені так здається. Тоді я міг би допомогти таким людям, як Пат... Або навчити її того, що знаю сам, — чи навчитися від неї того, що знає вона. Або і те, і те. Ми могли б говорити, розуміючи одне одного.

— Майку, все що тобі потрібно зробити для Патті, — так це час від часу з нею бачитися. Чому б нам це не зробити? Вибираймося з цього похмурого туману. Зараз вона вдома; сезон закінчився. Поїхали на південь і побачимось з нею. До того ж я завжди хотіла побачити Нижню Каліфорнію; ми могли б вирушити далі на південь і взяти Пат з собою — і це було б весело!

— Добре.

Вона підвелася.

— Дозволь мені надягти сукню. Хочеш залишити якісь із цих книг? Замість твого швидкого прибирання я б могла б відправити їх Джубалу.

Він клацнув пальцями, і всі вони щезли — окрім подарунку Патриції.

— Лише оцю, — і ми візьмемо її з собою; Пат це помітить. Але, Джилл, просто зараз мені потрібно піти у зоопарк.

— Добре.

— Я хочу повернутися до верблюда і запитати його, чому він такий насуплений. Можливо, верблюди — справжні Старійшини цієї планети... І саме тому це місце — неправильне.

— Два жарти за один день, Майку.

— Я не сміюся. Так само як і ти. І верблюд теж. Можливо, він ґрокає чому. Ходімо. Ця сукня підійде? Хочеш надягти білизну? Я помітив, що на тобі була якась, коли прибирав весь той одяг.

— Будь ласка, любий. Надворі вітряно і прохолодно.

— Легко, — він переніс її на кілька футів. — Трусики. Панчохи. Підв'язки. Взуття. Присядь і підніми руки. Бюстгальтер? Тобі він не потрібен. А тепер сукня — і ти знову пристойно виглядаєш. Ти гарненька — незалежно від того, що на тобі. Ти прекрасна. Можливо, я зможу отримати роботу прислужника дамам, якщо не стану в пригоді для чогось іншого. Ванни, шампуні, масажі, зачіски, макіяж, одяг для будь-якої нагоди, — я навіть навчився робити манікюр, який тобі підходить. Чи це все, мадам?