Розділ «Чужинець на чужій землі»

— Безперечно, — погодився Джубал.

— Ми обговорювали релігію перед тим, як ви повернулися, — м'яко сказала Дорказ. — Бос, ти знав, що у жінок немає душі?

— Правда?

— Так каже Стінкі.

— Марайям, — пояснив Махмуд, — хоче знати, чому мусульмани думають, що душа є лише у чоловіків. Тож я процитував Писання.

— Міріам, ти мене здивувала. Це таке ж вульгарне непорозуміння, як і думка, що євреї таємно приносили в жертву дітей християн, виконуючи мерзенний обряд. У Корані є з півдесятка прямих згадок про те, як родини заходять у Рай, — чоловіки разом із жінками. Наприклад, глянь «Золоті прикраси», вірш сімнадцятий. Чи не так, Стінкі?

— «Увійди у Сад, ти і твої жони, щоб бути щасливими». Англійською найкраще перекласти так, — погодився Махмуд.

— Що ж, — сказала Міріам, — я чула про прекрасних гурій, яких чоловіки-мусульмани матимуть за іграшок, коли потраплять на небеса, — щось не схоже, що там залишили місце для дружин.

— Гурії не жінки, — сказав Джубал. — Вони — особливі створіння, на зразок джинів та янголів. Їм не потрібні людські душі; вони — духи від самого початку: вічні, незмінні та прекрасні. Є й чоловіки-гурії, — ну, чоловічий еквівалент гурій. Гуріям не потрібно заслужити шлях у Рай; вони там працюють у штаті. Вони готують нескінченно смачну їжу та передають напої, які ніколи не дають похмілля, та розважають усілякими іншими способами, про які їх попросять. Проте душам людських дружин більше не потрібно робити ніяку роботу по дому, як і чоловікам. Правильно, Стінкі?

— Достатньо, якщо не брати до уваги твій легковажний вибір слів. Гурії... — Він замовк та сів — так раптово, що скинув Міріам. — Скажи! Це ж можливо, що у твоїх дівчат немає душ?

Міріам сіла та з гіркотою промовила:

— Ах ти ж невдячний язичнику! Ляж назад!

— Заспокойся, Міріам. Якщо в тебе немає душі, тоді ти вічна — і ти у будь-якому разі не втратиш її. Джубале... чи буває так, що людина помирає і не помічає цього?

— Не можу сказати. Ніколи не пробував.

— Чи міг я померти на Марсі і просто бачити уві сні, що повернувся додому? Озирнися, поглянь навколо! Це сад, яким би насолоджувався сам Пророк. Чотири прекрасні гурії, які приносять гарну їжу та смачні напої у будь-який час. Присутні навіть їхні чоловічі копії — якщо ти раптом захочеш бути капризним. Це Рай?

— Можу гарантувати, що ні, — запевнив його Джубал. — На цьому тижні мені якраз час платити податки.

— Все одно це не переконує мене.

— І взяти цих гурій... Навіть якщо, сперечаючись, ми домовимось і умовно вважатимемо їх достатньо гарними, щоб підійти за нормами, — врешті-решт, краса в очах того, хто дивиться...

— Вони відмовляться.

— А ти за це заплатиш, Бос, — додала Міріам.