Розділ «Чужинець на чужій землі»

— Вона сказала передати тобі, що це Беккі.

— Чому ж ти відразу не сказала? — Джубал поспішив у вітальню, де побачив на екрані дружнє обличчя мадам Везант. — Беккі! Як я радий тебе бачити! — Він навіть не потурбувався запитати, як вона дізналася, куди йому телефонувати.

— Привіт, доку. Я бачила твою виставу — і просто повинна була подзвонити, щоб розповісти тобі це.

— І як тобі?

— Професор би тобою пишався. Я ніколи не бачила майстерніших ударів. Коли ти звалив їх — іще до того, як вони зрозуміли, що ти їх вдарив. Доку, професія втратила гарного оратора, коли ти не народився під знаком Близнюків.

— Це найвища похвала від тебе, Беккі. — Джубал швидко думав. — Але це ти поставила виставу; я просто скористався ситуацією — і багато виграв. Тож назви свою платню, Беккі, — і не соромся.

Він вирішив, що, яку б цифру вона не назвала, він її подвоїть. Той рахунок, який він вимагав для Майка, навіть не відчує цього... І було краще — значно краще — щедро заплатити Беккі, аніж залишати борг відкритим.

Мадам Везант фиркнула.

— Зараз ти мене образив.

— Беккі, Беккі! Ти вже доросла дівчинка. Будь-хто може аплодувати і вигукувати «ура», але аплодисменти варті чогось тільки тоді, коли виявляються купкою м'яких, зелених, друкованих, складених грошей. Не моїх. Людина з Марса заплатить по цьому рахунку — і, повір мені, він може собі це дозволити, — Джубал посміхнувся, — але все, що ти отримаєш від мене, — це подяка, поцілунок і обійми, від яких затріщать твої ребра.

Вона розслабилася та посміхнулася.

— Я тобі ще це згадаю. Пам'ятаю, як ти гладив мене по задку, запевняючи, що з професором точно все буде добре: ти завжди міг змусити тіло почуватися краще.

— Не можу повірити, що колись робив щось до такої міри непрофесійне.

— Робив — і знаєш, що робив. І нічого батьківського в тому не було.

— Можливо, й так. А може, я думав, що тобі було потрібно саме таке лікування. Я зав'язав із сідницями на час Великого посту, але для тебе зроблю виняток.

— Так краще.

— А тобі краще назвати плату. Не забудь про нулі.

— Гм... Я подумаю. Але насправді, доку, є значно швидші способи отримати платню, окрім спроби зловити когось на слові. Ти заглядав сьогодні на біржу?

— Ні, — і не кажи мені про це. Замість цього приходь сюди, вип'ємо разом.

— Гм... Ні, краще не буду. Я обіцяла... ммм... Дуже важливому клієнту, що лишатимусь на зв'язку для миттєвої консультації.