Розділ «Чужинець на чужій землі»

— Від вас буде користі як з козла молока. Ми самі.

— Та невже?

Розділ 15

Валентин Майкл Сміт проплив у темній воді до найглибшої частини басейну, під трампліном, і вмостився на дні. Він не знав, чому його брат Джубал сказав йому там сховатися; насправді він також не знав, що він ховається. Його водний брат Джубал сказав йому це зробити — залишатися там, доки його водний брат Джилл не прийде за ним; цього було достатньо.

Щойно він переконався, що опинився у найглибшій частині, то скрутився у позу ембріона, дозволив більшості повітря вийти з легенів, проковтнув язика, закотив очі, майже повністю зупинив серцебиття і став фактично «мертвим», зберігши все так, щоб він справді не відділився від тіла і міг знову запустити всі двигуни, коли захотів би. Сміт також вирішив розтягти своє відчуття часу, аж доки секунди не почали здаватися годинами, — тому що, як він розміркував, було невідомо, як швидко за ним прийде Джилл.

Він розумів, що знову зазнав невдачі у спробі досягти ідеального порозуміння у взаємному зв'язку — ґроканні, яке повинно було існувати між водними братами. Він знав, що його помилка полягала у неправильному використанні дивно непостійної людської мови — тому що кожного разу, коли він говорив з Джубалом, той засмучувався.

Зараз він знав, що його водні брати могли страждати від сильних емоцій без жодних незворотних наслідків на зразок пошкодження. Тим не менше Сміт тужливо шкодував, що став причиною переживань Джубала. Тоді він думав, що нарешті ідеально ґрокнув складний людський світ. Але йому слід було взнати його краще.

Ще навчаючись під керівництвом брата Махмуда, він з'ясував, що довгі людські слова (чим довші, тим кращі) були легкими, безпомилковими — і вони рідко змінювали свої значення... Але короткі слова були ненадійними, непередбачуваними, і вони змінювали значення без жодної схеми. Чи, принаймні, йому здавалось, що він так ґрокнув. Короткі людські слова ніколи не були схожі на короткі марсіанські, — як ось «ґрокати», яке завжди означає те саме. А короткі людські слова — це як спроба підняти воду ножем.

Але це було дуже коротке слово.

Сміт все ще відчував, що правильно ґрокнув людське слово «Бог», — а ось непорозуміння виникло тому, що він неправильно дібрав інші людські слова. Ідея була насправді такою простою, такою основною, такою необхідною, що будь-яке пташеня могло ідеально її пояснити, користуючись Марсіанською мовою. Проблема полягала у тому, щоб знайти людські слова, які дозволять йому говорити правильно; переконатися, що він без помилок відтворив їх за зразком так, щоб вони відповідали тій повноті, з якою це могло бути сказано його власною людською мовою.

Він ламав собі голову над цікавим фактом, в якому не повинно було бути жодних труднощів у висловленні — навіть англійською, оскільки це було те, що знав кожен... Хіба що вони не могли ґрокнути цього, лишаючись живими. Можливо, йому б радше слід було запитати про це у людських Старійшин, аніж боротися з непостійними значеннями людських слів. Якщо так, він повинен дочекатися, поки Джубал домовиться про зустріч: тут він був лише яйцем і не міг домовлятися сам.

Він злегка пошкодував, що зараз у нього немає привілею такого близького відділення від тіла, як у брата Арта та брата Дотті.

Потім він взявся подумки перечитувати «Новий міжнародний словник англійської мови» Вебстера, третє видання, надруковане у Спрінгфілді, Массачусетс.

З довгого перебування за межами, завдяки нелегкому усвідомленню, Сміт зрозумів, що його водні брати потрапили в халепу. Він зупинився між «шербаха» та «щербетом», щоб подумати над цим. Чи слід йому піднятися, покинути обійми води життя та приєднатися до них, щоб ґрокнути та розділити з ними проблеми? Вдома він міг би про це не хвилюватися; проблеми розділяли у радісній близькості.

Але це місце було дивним з усіх сторін... Джубал сказав йому чекати, поки за ним не прийде Джилл.

Він перевірив слова Джубала, розмірковуючи над ними та порівнюючи їх з іншими людськими словами, щоб переконатись у тому, що він ґрокнув. Ні, Джубал говорив правильно, і Майк правильно ґрокнув його слова; він має чекати, поки прийде Джилл.

Однак йому було так тяжко від точного усвідомлення проблем його братів, що він не міг повернутися до свого полювання на слова. Нарешті у Майка з'явилася ідея, яка наповнила його такою радісною сміливістю, що він би затремтів, якби його тіло зараз було здатне тремтіти.

Джубал сказав йому помістити своє тіло під воду і піти звідти, лише коли прийде Джилл... Але чи сказав Джубал, що він сам має чекати разом з тілом?

Сміт достатньо довго над цим розмірковував, знаючи про те, що через ненадійні англійські слова, які використав Джубал, він міг помилитися (і часто помилявся). Майк дійшов висновку, що Джубал не давав особливого наказу залишатися разом з тілом... І що піти — це вихід з неправильності, що виникала, коли не розділити труднощі його братів.

Тож Сміт вирішив прогулятися.