Розділ «Протистояння. Том 1 : роман / Стівен Кінг»

Вона зосередилася на ручному керуванні й не дивилася, куди їде: її «хонда» ледве повзла на швидкості п’ять миль за годину, однак вона націлилася просто на сосну.

Надін звела очі, і Ларрі почув, як вона зойкнула. Жінка вильнула вбік, та повернула надто різко й злетіла з мотоцикла. «Хонда» заглухла.

Він підбіг до неї. Серце калатало.

— Усе гаразд? Надін? З тобою?..

Вона кволо звелася на ноги й поглянула на подряпані руки.

— Так, усе добре. От дурна. Не дивилася, куди їду. Я пошкодила мотоцикл?

— Та до біса той мотоцикл, дай гляну на руки.

Надін показала йому долоні. Ларрі дістав із кишені штанів пляшечку «Бактину» й побризкав їх.

— Ти тремтиш, — сказала вона.

— На це також не зважай, — його слова прозвучали грубіше, ніж він хотів. — Слухай, може, краще й далі цурликати собі на велосипедах. Це небезпечно…

— Дихати також небезпечно, — спокійно відказала Надін. — І гадаю, що буде краще, коли Джо поїде з тобою. Принаймні спершу.

— Він не захоче…

— Гадаю, захоче, — перебила його Надін і глянула йому в очі. — І ти це також знаєш.

— Ну, на сьогодні закінчуємо. Уже так темно, що майже нічого не видно.

— Ще разок. Здається, я десь читала, що коли кінь тебе скинув, потрібно одразу заскакувати на нього назад.

Повз них пройшов Джо. Хлопчик тримав у руках мотоциклетний шолом і ласував із нього чорницями: він знайшов за мотосалоном зарості чорниць, і коли в Надін почався перший урок, він узявся збирати ягоди.

— Кажуть таке, — здався Ларрі. — Тільки прошу — дивись, куди їдеш.

— Так, командире. Слухаюся, командире.

Вона козирнула йому та всміхнулась. У неї була прекрасна некваплива усмішка, від якої починало світитися все її обличчя. Ларрі всміхнувся у відповідь — інакше й не можна було. Коли Надін усміхалася, навіть Джо усміхався у відповідь.

Цього разу вона двічі об’їхала стоянку, а тоді завернула на дорогу — трохи різкувато, і в Ларрі знову закалатало серце. Та вона виставила ногу, як він їй показував, а тоді виїхала на схил та зникла з поля зору. Ларрі побачив, як вона обережно ввімкнула другу передачу, а коли спустилася за пагорб, почув, як увімкнулася третя. Шум двигуна віддалився, поступово затих, і запанувала тиша. Ларрі нетерпляче стояв у сутінках, автоматично ляскаючи по руках, коли на шкіру сідали комарі.