Розділ «Протистояння. Том 1 : роман / Стівен Кінг»

— Як тебе звати, солдате?

— Ллойд Генрейд.

Він хотів іще щось сказати, та в голові все хаотично кружляло. Коли адвокат сказав Ллойдові, що його можуть посадити на електричний стілець, він злякався, та зовсім не так — так він іще ніколи не боявся.

— Це все Бац! — закричав він. — Тут мав би сидіти Бац! Не я!

— Ллойде, поглянь на мене.

— Ні, — прошепотів Ллойд.

Його очі дико забігали.

— Чому ж ні?

— Бо…

— Ну-ну.

— Бо гадаю, що вас тут немає, — прошепотів Ллойд. — А якщо є… містере, якщо ви справжній, то ви сам диявол.

— Ллойде, поглянь на мене.

Ллойд безпорадно звів очі до темного, вишкіреного обличчя, що висіло за перехрещеними прутами. Прибулець щось тримав біля правого ока. Він вигляду того предмета Ллойда кидало то в жар, то в холод. Воно скидалося на чорний камінь, та такий темний, наче його зі смоли відлили. По центру його перекреслювало червоне включення, і Ллойдові воно скидалося на жаске напіврозплющене око, що пронизувало його кривавим поглядом. А тоді Флеґґ ледь провернув камінець, і червоний дефект став схожим на… ключ. Флеґґ покрутив його в пальцях: туди-сюди — ось ключ, а ось уже й око.

То ключ, то око.

— Принесла кави… принесла чай… Принесла все… чорт, майже все… крім як від камери ключ[217]. Правда, Ллойде?

— Атож, — прохрипів той, не зводячи очей із темного камінця.

Флеґґ почав перекочувати його в пальцях, наче фокусник.

— Так от, ти в нас чоловік, який мав би знатися на вартості гарного ключа, — сказав він, стиснув кулак, і камінчик з’явився вже в лівиці та знову почав ходити по пальцях. — Я навіть не сумніваюся. Бо призначення ключа — відмикати двері. Ллойде, невже в житті є щось важливіше од відмикання дверей?

— Містере, я зголоднів, страшенно…

— Ясна річ. — Незнайомець співчутливо наморщив лоба, та він так перестарався, що обличчя перетворилося на гротескну маску. — Господи правий, у щурі ж нема чого їсти! От послухай, чим я обідав: ростбіф із кров’ю, віденська булочка, трохи цибульки, зверху ще й пряної гірчички «Ґалденз» — отакий собі сендвіч зробив. Непогано, еге ж?