Розділ «Частина друга Червень 1958 року»

Містер Нелл поручкався з усіма, міцно стиснувши наостанок руку Бена.

— Тобі нема чо’о соромитися, крім поганого вибору місця, богатирю. А щодо цього, отут… ти побачив, яко це зробити у якійсь книжці?

Бен похитав головою.

— Отак просто сам додумався?

— Так, сер.

— Ну, якщо так, не марнуй ся на лайно! Ти таки будуватимеш гарні речі колись, я не маю сумнівів. Але П’стовище не місце для цього. — Він роззирнувся довкола задумливо. — Жодної гарної речі не вдіється тут ніколи. Гниле місце, — він зітхнув. — Розламайте її, хлопчики дорогенькі. Розламайте її зараз же. А мені краще посидіти отам у холодочку, під оцим кущем, отуточки, перечасувати, поки ви теє робит’мете.

Промовляючи останні слова, він іронічно поглянув на Річі, немов запрошуючи того до чергового маніякального вибуху.

— Так, сер, — смирно відгукнувся Річі, і ото й усе. Містер Нелл кивнув, задоволений, і хлопчаки взялися до роботи, цього разу звертаючись до Бена, щоб показав їм, як найшвидше зруйнувати те, що він перед тим був показав їм, як будувати. Тим часом містер Нелл видобув у себе з-під кітеля коричневу пляшку й зробив з неї добрячий ковток. Закашлявшись, він вибухово видихнув повітря і позирнув на хлопців сльозливими, добродушними очима.

— І що ж ви там мусіте-бим тримать у тій пляшці, сер? — запитав Річі з того місця, де він стояв по коліна в воді.

— Річі, ти коли-небудь можеш заткнутися? — прошипів Едді.

— Оце? — подивися містер Нелл на Річі злегка здивовано, а потім знову на пляшку. На тій не було жодної, хоч якоїсь етикетки. — Це божественні ліки від кашлю, синку мій. А тепер, нумо подивимось, чи вмієш ти гнути спину бодай строха так само швидко, як метляєш своїм язиком.

З

Пізніше Білл із Річі йшли разом по Вітчем-стрит. Білл штовхав Сілвера; після будівництва, а потім і руйнування греблі в нього просто не було тієї енергії, якої потребувало виведення Сілвера на крейсерську швидкість. Обидва хлопці були брудними, розкуйовдженими й доволі вимотаними.

Стен запитував у хлопців, чи не хочуть вони піти до нього додому, пограти у «Монополію» або в «Парчизі»,[354] чи ще у щось, але нікому з них не схотілося. Уже вечоріло. Бен утомленим і пригніченим голосом сказав, що піде додому, дізнається, чи не повернув хто-небудь його бібліотечні книжки. Він на це трохи сподівався, оскільки в Деррійській бібліотеці наполягали, щоб на кожній картці в кишеньці книжки разом з ім’ям була написана також домашня адреса абонента. Едді сказав, що збирається дивитися по телевізору «Рок-шоу», тому що там мусить виступати Ніл Седака, а він хоче побачити, чи Ніл Седака негр.[355] Стен зауважив Едді, щоб той не був дурником, Ніл Седака білий, а те, що він білий, можна зрозуміти просто слухаючи його. Едді ж заявив, що нічого не можна зрозуміти, просто їх слухаючи; він до минулого року був цілком упевнений, що Чак Беррі білий, але коли побачив його у «Бендстенді», той виявився негром.[356]

— Моя мати досі думає, ніби він білий, і то добре, — сказав Едді. — Якщо дізнається, що він негр, вона може мені більше не дозволити слухати його пісень.

Стен заклався з Едді на чотири випуски коміксу, що Ніл Седака білий, і вони вдвох ворушили додому до Едді, щоб розв’язати цю проблему.

Отак, залишившись самі, Білл із Річі й ішли в тому напрямку, який перегодом приведе їх у дім до Білла, й наразі обидва майже не балакали. Річі уловив себе на думках про історію Білла з фотографією, яка повернула голову й підморгнула. І, попри втому, йому народилась одна ідея. Ідея божевільна… але була в ній певна привабність.

— Біллі, хлопчику мій, — почав він. — Давай на хвильку зупинимося. Віддихаємось. Я мертвий.

— Не т-т-твоє щастя, — відповів Білл, але зупинився, обережно поклав Сілвера на край зеленого моріжка Деррійської богословської семінарії, й обидва хлопчики сіли на широких кам’яних сходах, що вели вгору до розложистої вікторіанської будівлі з червоної цегли.

— Що з-з-за д-д-день, — промовив Біллі похмуро. Під очима в нього набрякли темно-пурпурні плями. Обличчя було блідим і знесиленим. — Тобі краще з-з-зателефонувати додому, коли ми п-п-прийдемо д-д-до мене. Щоб т-т-твої не х-х-хвилювались.